З 1 жовтня 2022р. в Україні запрацював Закон «Про розширений неонатальний скринінг» згідно норм якого, всім новонародженим малюкам проводять генетичне тестування на 21 моногенну хворобу, з метою раннього виявлення спадкової чи вродженої патології.
Оскільки рідкісні орфанні хвороби за своїми клінічними симптомами різноманітні, важливо зупинитися на розумінні пероксисомних хвороб та синдромі Швахмана-Даймонда.
Загальна характеристика
В практиці педіатрів, терапевтів, гематологів, ортопедів нерідко є діти та пацієнти середнього віку, які звертаються зі скаргами на:
- порушення травлення (стеаторея), біль в області підшлункової залози (порушення її функції у вигляді змін в біохімічних аналізах на рахунок нестачі вітамінів, малабсорбції);
- тромбоцитопенії, лейкопенії, спонтанних кровотеч, синців, анемій (зниження гемоглобіну у вигляді макро-нормоцитарної анемії);
- змін та деформації хребців, кісток пальців рук, грудної клітини, зміщення епіфіза гомілкової кістки.
Поєднання вказаних симптомів може свідчити про ймовірний розвиток синдрому Швахмана-Даймонда, що в подальшому потребуватиме персоналізованого підходу до вирішення питання стосовно остаточного встановлення синдромологічного діагнозу та призначення відповідного лікування.
Синдром Швахмана-Даймонда (Shwachman-Bodian–Diamond Syndrome, SBDS, Shwachman–Diamond Syndrome, SDS) – генетичне захворювання, яке має аутосомно-рецесивний тип спадкування, викликає порушення секреторної функції підшлункової залози, грубі зміни скелета та кісткового мозку з розвитком мієлодисплазії та гострого мієлобластного лейкозу. Причиною виникнення захворювання є ген SBDS розташований на довгому плечі 7 хромосоми, регіон 7q11.21
Пероксисомні хвороби зумовлені порушеннями структури і функції пероксисом – клітинних органел, які наявні в усіх ядерних клітинах та приймають участь в ліпідному обміні, хімічній детоксикації, проводять реакції окислення, що розщеплюють жирні кислоти і амінокислоти.
Відомо 17 нозологій пероксисомних хвороб, які мають аутосомно-рецесивний тип успадкування (крім Х-зчепленої адренолейкодистрофії). Захворювання даного типу проявляються в ранньому дитячому віці (крім гіпероксалурії I типу і Х-зчепленої адренолейкодистрофії). У дітей поширені адренолейкодистрофія, різомієлічна точкова хондродистрофія, синдроми Рефсума і Цельвегера зі специфічними фенотипами (риси обличчя, будова тіла та органів) для кожної хвороби.
Основними ранніми симптомами прояву пероксисомних хвороб є:
- затримка психічного розвитку,
- м'язова гіпотонія (слабкість),
- мляве смоктання,
- зниження або мінімальне збільшення ваги тіла малюка,
- підвищення рівнів ферментів печінки в біохімічних аналізах,
- гепатомегалія (велика печінка за розміром),
- зниження гостроти зору і слуху тощо.
Синдром Цельвегера є найбільш важким варіантом порушення біогенезу пероксисом, він обумовлений мутаціями в генах пероксіну РМР 70 і РМР 35. Іноді виявляються делеція або інверсія в сегменті 7q11.3.
Розвиток хвороби починається з народження. У дитини з'являються судоми та геморагічний синдром. Для рис обличчя характерний черепно-лицьовий дисморфізм:
- збільшений в розмірах лоб,
- монголоїдний розріз очей,
- періорбітальна повнота (припухлість тканин),
- короткий кирпатий ніс,
- мікрогнатія (патологічне порушення прикусу).
У перші місяці життя спостерігаються тривала жовтяниця і симптоми надниркової недостатності. Типові різка м'язова гіпотонія (аж до атонії) і полікістоз нирок. У всіх хворих виявляються вади головного мозку (агенезія мозолистого тіла, вогнища демієлінізації в білій речовині мозку, гідроцефалія, лізенцефалія - згладжування кори мозку, полімікрогірія - зайва складчастість рельєфу і недостатня глибина борозен). Іноді спостерігаються вроджена катаракта і глаукома, вади серця і зовнішніх статевих органів. У всіх випадках характерна груба затримка раннього психомоторного розвитку.
Показання для призначення
Діагностика метаболічних порушень гепатоцитів у т.ч. тирозинемії, глікогенозів, гіперамонемії, синдрому Швахмана-Даймонда, порушень окислення жирних кислот, пероксисомних хвороб.
Підготовка до дослідження
Особливої підготовки до проходження молекулярно-генетичної діагностики не потрібно. Для проведення аналізу у пацієнта з підозрою на пероксисомні хвороби чи синдром Швахмана-Даймонда відбувається забір зразків венозної крові.
Призначення щодо проведення генетично-молекулярних тестів на виключення та/або підтвердження того чи іншого пероксисомного захворювання або синдрому Швахмана-Даймонда повинен робити виключно лікар генетик. Рішення щодо вибору генетичного тесту приймається під час консультації у генетика на підставі оцінки всіх клінічних проявів, об'єктивного стану пацієнта та з урахуванням сімейного анамнезу.
Метод дослідження
Молекулярно-генетичне дослідження.
Тип матеріалу
Проводиться відбір зразків венозної крові.
