Косенко Юлія Павлівна
Косенко Юлія Павлівна

Лікар гастроентеролог

Записатися на прийом

Опис послуги

Метод дослідження

Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)/Polymerase chain reaction (PCR).

Метод дає можливість достатньо швидко та з високою ефективністю встановити наявність вірусу в організмі та визначити його концентрацію.

Можливим є виконання дослідження у наступних варіантах:

  • якісний – дозволяє встановити наявність або відсутність збудника в досліджуваному матеріалі;
  • кількісний – при проведенні якого можна встановити фактичну кількість збудника в крові (звісно за умови його наявності), а також є необхідним для контролю ефективності терапії;
  • при наявності вірусу визначити генотип збудника (адже саме проведення дослідження на генотипування дозволяє підібрати найефективнішу терапію).

При визначенні вірусного навантаження (яке відображається концентрацією вірусу в крові) можна встановити стадію вірусного захворювання, заразність інфікованої людини, швидкість розвитку захворювання та патологій.

Зазвичай виявлення РНК вірусу гепатиту С в крові є можливим через 1-2 тижні після інфікування.

Якщо у хворого відмічається зменшення симптомів, але при цьому вірус діагностується, це свідчить про наявність хронічної інфекції. Ще однією особливістю є те, що вірусне навантаження при гепатиті С може змінюватися з часом та не детектуватися навіть при наявній активній інфекції.

Отримання неоднократних негативних тестів ПЛР ймовірно може свідчити про елімінацію вірусу з організму людини.

Загальна характеристика

Вірус гепатиту С (hepatitis C virus (HCV)) – РНК-вмісний вірус, належить до родини Flaviviridae. Даний патологічний агент є збудником вірусу гепатиту С. Проте досить часто окрім гепатиту здатний призводити до широкого спектру захворювань різних органів та систем організму (хоча найчастіше звісно розвиваються цироз печінки та гепатоцелюлярна карцинома).

Гепатит С – інфекційне захворювання, котре вражає печінку, нирки, селезінку, кістковий мозок та ін. органи. Вірус має особливість перебуваючи в організмі тривалий час залишатися непомітним.

Саме через те, що первинна інфекція HCV у переважній більшості випадків протікає безсимптомно та ще не встигає завдати великої шкоди організму, вірус часто називають «лагідним вбивцею».

За статистикою, близько 1 мільярда населення планети є зараженими вірусом гепатиту С. За швидкістю розповсюдження вірусу Україна займає перше місце у Європі. За даними ВООЗ приблизно 8% населення країни є інфікованими вірусом гепатиту С.

Кожного року 28 липня – Всесвітній день боротьби з вірусом гепатиту С. Головною метою є збільшення інформованості людей щодо загрози даного захворювання людству. Адже саме недостатній об’єм тестування та лікування є надзвичайно серйозним пробілом, котрий потрібно виправляти. Поставлена ціль до 2030 року стосовно елімінації вірусу.

У зв’язку з цим проводять різноманітні заходи, якими інформують людей про різні форми захворювання, діагностику, лікування та найголовніше – профілактику вірусного гепатиту С.

Вірус є досить мінливим, в результаті розвитку генетичних варіацій виникають різні генотипи. Відомо, що існує щонайменше 8 генотипів, котрі поділяються загалом на 67 підтипів. Встановлено, що генотипи різняться між собою більш ніж на 30%, а підтипи приблизно на 15%.

Наявність конкретного генотипу обумовлює особливості противірусного лікування. Загалом близько 15% людей, котрі уражені різними генотипами виліковуються взагалі без ліків (звісно основну роль при цьому відіграє загальний стан імунної системи).

Проте всі генотипи здатні уражувати в однаковій мірі печінку та можуть призводити до розвитку цирозу та гепатоцелюлярної карциноми (особливо 3 генотип вважають фактором, котрий пришвидшує захворювання).

Цікавим є те, що різні підтипи є характерними для різних географічних зон. До прикладу в Україні поширенішими є 1-й (підтипи 1a, 1b, 1c) та 3 – й (підтипи 3a, 3b, 3c, 3d, 3e, 3f) генотипи.

Генотипи вірусу гепатиту С:

  • перший (1a, 1b, 1c) – є досить поширеним, тривалість лікування якого становить рік та більше;
  • другий (2a, 2b, 2c. 2d) – трохи менш поширений ніж перший, тривалість лікування при якому становить 6 місяців;
  • третій (3a, 3b, 3c. 3d, 3e, 3f) – характеризується розвитком стеатозу печінки, лікується близько 6 місяців;
  • четвертий (4a, 4b, 4c, 4d, 4e, 4f, 4g, 4h, 4i, 4j) – є поширеним у країнах Близького Сходу;
  • п’ятий та шостий на сьогоднішній день є ще не досить вивченими.

На сьогодні існує наступна класифікація вірусного гепатиту С:

  • За формою перебігу:
    • гостра (приблизно 6 місяців);
    • хронічна (понад 6 місяців).
  • За клінічними проявами:
    • маніфестна;
    • вірусоносійство (у такому випадку симптоматика відсутня).
  • Залежно від наявності жовтяниці:
    • жовтяничний;
    • без жовтяничний.
  • За важкістю перебігу:
    • легкий;
    • середньоважкий;
    • важкий;
    • фульмінантний.

Гострий гепатит С – є короткотривалим, характеризується інтенсивно прогресуючим розвитком на протязі 6 місяців після зараження. Близько у 80% випадків гострий гепатит переходить у хронічний.

Хронічний гепатит С – довготривале захворювання, котре призводить до серйозних ускладнень з переважаючим ураженням печінки.

Носійство вірусу гепатиту С – розвивається в умовах відсутності клінічної картини, але при цьому наявності вірусу у крові людини. Носійство є надзвичайно небезпечним, адже людина може навіть не здогадуватися про наявність захворювання та при цьому заражати оточуючих. Такий прояв зазвичай характерний для інкубаційного періоду або у випадку хронічного перебігу.

Шляхи передачі інфекції

Основним шляхом передачі вірусу є гемоконтактний. Зараження відбувається при потраплянні крові зараженої людини у кров здорової.

Джерелом вірусу є інфіковані люди, котрі мають гострий або хронічний перебіг захворювання. Важливо, що вірус здатний передаватися незалежно від того в якій формі є захворювання (з характерною клінічною картиною або безсимптомній формі).

У випадках хронічного вірусного гепатиту досить важко встановити джерело інфікування.

Основними факторами інфікування вірусним гепатитом С є:

  • переливання крові (зустрічається досить рідко, адже донори крові проходять лабораторне обстеження);
  • відвідування стоматолога (при контакті з кров’ю);
  • проведення манікюру (неякісна стерилізація інструментів);
  • вживання ін’єкційних наркотичних засобів;
  • татуювання та пірсинг (неякісна стерилізація інструментів);
  • медичні маніпуляції (наприклад гемодіаліз та ін.);
  • існує ймовірність (хоча й невелика) зараження через предмети побуту (зубні щітки, бритви, ножиці);
  • незахищені статеві контакти з інфікованим партнером (вірусні частки містяться у вагінальній рідині або спермі інфікованої людини).

Шляхи інфікування вірусним гепатитом С:

  • при контакті з зараженою кров’ю, слиною, сечею та іншими рідинами організму;
  • від матері до дитини, за умови високого рівня вірусного навантаження у крові та при супутньому ВІЛ.

Симптоми вірусного гепатиту С мають відмінності, в залежності від форми захворювання (проте при проведенні аналізів відмічаються зниження функціональних ферментів печінки).

Симптоми гострого гепатиту С:

  • субфебрильна температура тіла;
  • жовтий колір шкіри та очей;
  • потемніння сечі та знебарвлення калу;
  • порушення дефекації;
  • збільшення печінки;
  • больові відчуття у правому підребер’ї;
  • нудота.

Симптоми хронічного вірусного гепатиту С:

  • головний біль (часто мігренеподібний);
  • нестача сил, підвищена втомлюваність та слабкість;
  • висипи на шкірі або слизових оболонках;
  • порушення сну;
  • коливання температури тіла;
  • втрата ваги;
  • втрата апетиту (можуть розвиватися розлади харчової поведінки);
  • погіршення зору;
  • больові відчуття в області правого підребер’я;
  • збільшення печінки (інколи і селезінки), що встановлюється при пальпації або при УЗД дослідженні;
  • ураження органів сечовивідної системи;
  • зниження імунітету, що призводить до частих застудних захворювань;
  • досить часто спостерігаються проблеми з серцево-судинною та сечостатевою системою.

Симптоми при розвитку цирозу печінки або онкології:

  • м’язові судоми;
  • зниження маси тіла;
  • ураження нервової системи;
  • венозні кровотечі;
  • розширення капілярів на шкірі;
  • чітко виражені больові синдроми;
  • тиск в правому підребер’ї.

Згідно статистичних даних летальність у пацієнтів з цирозом печінки становить 55%, а у пацієнтів з гепатоцелюлярною карциномою 45%.

Вірус гепатиту С – є досить підступним, адже окрім порушення функцій печінки хронічна форма може призводити до ураження суглобів, м’язів, нервової системи, органів зору, ендокринних залоз та призводити до виникнення В-клітинної лімфоми.

При наявності гепатиту С важливу роль відіграє загальний стан імунної системи, а також наявність різних супутніх захворювань. Також вірусу притаманні певні різні особливості перебігу у різних груп людей.

Досить часто вірус гепатиту С знаходиться поруч з ВІЛ. Обидва захворювання характеризуються тим, що досить тривалий час можуть не мати жодної симптоматики, призводячи до розвитку важких та складних ускладнень. Проте існують звісно і значні відмінності. Гепатит С швидше та легше поширюється аніж ВІЛ. Основною відмінністю є звісно те, що гепатит С – це виліковне захворювання. Своєчасна діагностика та правильно підібрана схема терапії здатна вбити вірус.

Пацієнти, котрі мають в анамнезі цукровий діабет в першу чергу знаходяться у зоні ризику, адже мають постійні ін’єкції інсуліну та відповідно знижений імунітет. Ризик розвитку гепатиту С на цьому фоні зростає у 10 разів.

Вірус гепатиту С у вагітних жінок

Під час пологів вірус може передаватися від матері до дитини. За статистикою, приблизно 6 дітей зі 100 інфікуються вірусом при народженні. Також ризик зростає якщо у матері наявна ВІЛ-інфекція.

Задля уникнення інфікування дитини, слід обов’язково заздалегідь планувати вагітність під контролем лікаря (особливу увагу слід звертати якщо батько майбутньої дитини хворий на гепатит С).

Для виключення ризику захворювання дитини, слід проводити терапію до зачаття або після пологів.

Мати може вигодовувати дитину грудьми, але лише за відсутності тріщин та кровоточивих ран на сосках вірус не передасться дитині.

У людей похилого віку гепатит С часто має нетипові прояви (найпоширенішими є лихоманка, больові відчуття у животі та розвиток жовтяниці). При хронічній формі, титр РНК вірусу у крові (його кількість) є значно вищою ніж у молодих пацієнтів.

У дітей гепатит С має значно важчий характер перебігу та супроводжується наявністю специфічних ознак, які не притаманні дорослим (поява петехіальних елементів на шкірі та екхімозів, досить часто спостерігаються носові кровотечі).

Проте при правильно підібраній терапії та дотриманні всіх рекомендацій прогноз є сприятливим, настає повне одужання. Можуть залишатися фіброзні зміни печінки та дискінезія жовчовивідних шляхів.

Виділяють наступні групи ризику розвитку гепатиту С:

  • Високий ризик:
    • особи, котрим робили переливання крові (особливо до 1987 року);
    • медичні працівники;
    • споживачі ін’єкційних наркотичних речовин;
    • ВІЛ-інфіковані.
  • Середній ризик:
    • пацієнти, котрі знаходяться на гемодіалізі;
    • люди, котрі мають патології печінки невизначеної етіології;
    • діти у яких є інфіковані батьки (є ризик зараження в побутових умовах).
  • Низький ризик:
    • люди, котрі мають інфікованого партнера;
    • люди, котрі ведуть безладне статеве життя (мають випадкових неперевірених статевих партнерів).

Лікування вірусного гепатиту С

Гепатит С – є виліковним захворюванням. Ефективність терапії становить 80%. Звісно, процес лікування є досить тривалим, вимагає обов’язкового дотримання схеми призначеної терапії, загальних рекомендацій лікаря та відповідних змін у способі життя людини, а також є досить дорого вартісним. Загалом кращі результати лікування відмічаються у людей молодого віку та жінок.

У будь-якому випадку ефективність терапії залежить від багатьох факторів:

  • загальний стан імунної системи;
  • вірусне навантаження (кількість вірусу у крові);
  • який саме генотип є присутнім (найбільше методів лікування сьогодні існує саме для генотипу 1b);
  • індивідуальні особливості хворого (вік, супутні захворювання та ін.)

Загалом кращі результати лікування відмічаються у людей молодого віку та жінок.

Існують випадки, при яких може статися рецидив вірусного гепатиту С, а саме:

  • повторне інфікування (при різних медичних маніпуляціях, можливе і самозараження при використанні інфікованих зубної щітки, бритви або інших речей);
  • у випадку некоректно підібраної/недотриманні схеми лікування, при якій може розвинутися резистентність до препарату.

Профілактика гепатиту С

На сьогоднішній день вакцини проти гепатиту С не існує.

Тому задля запобігання поширення вірусу гепатиту С існують наступні рекомендації:

  • дотримання санітарного режиму в медичних закладах;
  • використання лише стерильного ін’єкційного обладнання;
  • дотримання правил особистої гігієни (індивідуальні зубні щітки, пилочки та ножиці для нігтів, бритви та ін.);
  • використання стерильного інструменту для нанесення татуювання та пірсингу;
  • відмова від наркотичних речовин;
  • обов’язкове використання засобів бар’єрної контрацепції та обмеження кількості статевих партнерів;
  • серед неспецифічних методів профілактики належать дотримання здорового способу життя, збалансованого та раціонального харчування, обов’язкове проходження медоглядів.

Показання до обстеження

Особливу увагу щодо обстеження слід звернути наступним категоріям людей:

  • особам, котрі контактують безпосередньо з кров’ю (медичні працівники, люди котрі мали переливання крові та споживачі ін’єкційних наркотичних речовин);
  • особи, котрі працюють/відвідують епідемічні райони інфекційних осередків захворювання;
  • особи, котрі контактують/проживають з інфікованими людьми (незалежно від того приймає людина антивірусну терапію чи ні);
  • часті клієнти стоматологічних та косметологічних кабінетів (є ризик зараження через неякісну стерилізацію інструментів).

Матеріал для дослідження

Плазма периферичної крові.

Правила підготовки пацієнта

Плазма крові:

  • для отримання плазми крові проводиться відбір крові натщесерце, або не раніше, ніж через 3 години після прийому їжі;
  • виключити вживання смажених, копчених, жирних продуктів, алкоголю, газованих напоїв та свіжих соків за добу;
  • за два дні припинити прийом лікарських препаратів, котрі впливають на роботу печінки (якщо інше не визначено лікарем);
  • за два дні не відвідувати сауни та лазні;
  • за добу виключити фізичні навантаження;
  • безпосередньо перед здачею крові не дозволяється вживати каву, чай та палити (можна лише випити невелику кількість чистої води).

Далі процедуру отримання плазми крові проводять кваліфіковані спеціалісти у лабораторії.

Фахівці