Гепатит В (HBV), ПЛР

Метод дослідження

Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)/Polymerase chain reaction (PCR).

Метод дає можливість достатньо швидко та з високою ефективністю встановити наявність вірусу в організмі та визначити його концентрацію.

Можливим є виконання дослідження у наступних варіантах:

• якісний – дозволяє встановити наявність або відсутність збудника в досліджуваному матеріалі;
• кількісний – при проведенні якого можна встановити фактичну кількість збудника в крові (звісно за умови його наявності), а також є необхідним для контролю ефективності терапії;

При визначенні вірусного навантаження (яке відображається концентрацією вірусу в крові) можна встановити стадію вірусного захворювання, заразність інфікованої людини, швидкість розвитку захворювання та патологій.

Загальна характеристика

Вірус гепатиту B (hepatitis В virus (HВV)) – інфекційний агент, котрий здатний вражати печінку, викликати її запалення та спричиняти розвиток захворювання «гепатит B».

Гепатит B – запальне ураження печінки, яке призводить до погіршення її функціонування, може протікати у гострій формі (короткочасно та досить важко) та у хронічній формі (протягом тривалого часу). Перехід у хронічну форму характеризується високим ризиком смерті від цирозу печінки та раку.

Інколи можна зустріти назву жовтяниця (хоча частіше даний термін використовують для гепатиту A).

За оцінками ВООЗ понад 2 млрд людей у всьому світі інфіковані гепатитом В, з них близько 360 млн мають хронічну форму захворювання. Від пагубних наслідків хронічного гепатиту B щорічно вмирає близько 700 000 людей.

Захворюваність на вірусний гепатит B є надзвичайно серйозною проблемою охорони здоров’я в усьому світі.

Найбільш поширеним дане захворювання є у регіонах західної частини Тихого океану та Африканському регіоні, де до прикладу на хронічний гепатит B страждають 116 мільйонів та 81 мільйон осіб відповідно. 60 мільйонів людей інфіковано у регіоні Східного Середземномор’я, 18 мільйонів – у регіоні Південно-Східної Азії, 14 – у Європейському регіоні та 5 мільйонів – у регіоні країн Америки.

Саме у високо ендемічних регіонах гепатит B найчастіше передається або в результаті горизонтальної передачі (контакт із зараженою кров’ю) або перинатальною передачею (від матері до дитини при пологах). У немовлят інфікованих від матері або дітей які заразилися до 5 років часто відмічається розвиток хронічної інфекції.

Вірус здатний поширюватися за допомогою контакту з інфікованими біологічними рідинами організму (наприклад кров, слина, вагінальний секрет та сперма). Має здатність передаватися від матері до дитини.

Заразитися гепатитом B можна при:

• медичних маніпуляціях (при використанні нестерильного обладнання);
• стоматологічних маніпуляціях (при використанні нестерильного обладнання);
• манікюрі/педикюрі (при використанні нестерильного обладнання);
• нанесенні татуювань, пірсингу;
• статевому контакті;
• дитина може заразитися від матері під час пологів.

За статистикою близько 5% дорослих людей стикаються з хронічною формою вірусного гепатиту B.

Гепатит B складне захворювання, котре може тривати роками та призводити до значних неприємних наслідків для організму. Лише у вкрай рідкісних випадках захворювання у хронічній формі може пройти непомітно.

Вірус гепатиту B є надзвичайно стійким в оточуючому середовищі. Наприклад температуру -20°C здатний витримувати понад 10 років. При нагріванні до 100 °C може виживати протягом 5 хвилин та зберігати свою інфекційність. Поза організмом людини вірус здатний виживати щонайменше протягом тижня часу.

Після потрапляння до організму людини захворювання розвивається не відразу. Інкубаційний період становить від 30 до 180 днів (в середньому приблизно 75 днів). У крові вірус можна діагностувати вже через 1-2 місяці після зараження.

Початковий період захворювання може проходити без чітко вираженої симптоматики. Переважна більшість людей може не відчувати ніяких симптомів, проте у деяких випадках можливий розвиток наступних:

• нудота та блювота;
• загальна слабкість та погане самопочуття;
• відсутність апетиту (інколи навіть виникає відраза до їжі);
• підняття невисокої субфебрильної температури тіла;
• потемніння сечі та посвітління калу;
• дискомфортні відчуття у верхній частині живота;
• больові відчуття у суглобах;
• жовтяниця (шкірні покриви та склери очей набувають жовтого кольору).

Для хронічної форми захворювання характерними є:

• збільшення селезінки;
• почервоніння шкіри (зірчасті гемангіоми та еритеми);
• розвиток жовтяниці, свербіжу;
• стеатореї (надмірне виведення жирів з калом).
• Ускладнення гепатиту :
• цироз печінки;
• печінкова недостатність;
• рак печінки.

Саме відсутність чітко виражених симптомів на початковій стадії захворювання призводить до недостатньої уваги в лікуванні. У разі нехтування лікуванням гепатиту B у четвертої частини хворих розвиваються складні ускладнення.

Форми гепатиту B в залежності від клінічних проявів:

• легка;
• середньоважка;
• важка;
• злоякісна.

Форми гепатиту B за характером перебігу захворювання:

• гостра (може бути гострою та затяжною) – при умові коли захворювання триває менше ніж півроку;
• хронічна – при умові коли захворювання триває більше ніж півроку.
• Відповідно до змін котрі виникають у печінці під впливом гострого гепатиту B розрізняють:
• циклічну (при цьому ураження розташовуються в центрі печінкових часточок);
• масивний некроз печінки;
• холестатичну форму (при якій відмічається ураження внутрішньопечінкових жовчовивідних шляхів).

Особливість перебігу захворювання у дітей:

• переважна більшість випадків захворювання на гепатит B у дітей характеризується відсутністю чіткої клінічної картини;
• у дітей, корті заразилися вірусом гепатиту B під час пологів або на протязі перших п’яти років життя, зазвичай розвивається хронічна форма захворювання;
• у 20-30% людей, інфікованих у дитинстві в подальшому розвивається цироз та рак печінки.

У вагітних жінок наявність гепатиту B підвищує ризик народження недоношених дітей та дітей з недостатньою вагою.

Серед маніфестних форм гепатиту B найчастішим є саме гострий циклічний перебіг, при якому присутня чітко виражена жовтяниця на тлі цитолізу. При цьому виділяють наступні стадії хвороби:

• інкубаційну (триває від 40 до 180 днів);
• переджовтяничну (ще називають до жовтянична);
• жовтянична;
• період реконвалісценсії.

Гостра форма гепатиту B зазвичай розпочинається поступово. При цьому переджовтяничний період може затягуватися до 1 місяця. Зазвичай є присутніми різні клінічні прояви (диспепсичний синдром, висипи, у всіх хворих відмічається збільшення печінки, інколи і селезінки, на язику присутнім є білий або сірий наліт, може виникати метеоризм, втрата апетиту, відраза до їжі, блювота та ін.). Наприкінці переджовтяничного періоду відмічається потемніння сечі, з’являється субіктеричність слизових оболонок (насамперед ротової порожнини та склер очей), що і свідчить про початок жовтяничного періоду.

При цьому вже через декілька днів поступово починає жовтішати шкіра (спочатку стає світло-жовтою та поступово темніє), максимум пожовтіння досягається через 2-5 днів. Фаза активного розвитку жовтяниці (при неускладнених формах) становить 2-3 тижні. Після чого прояви починають зменшуватися. Проте відбувається збільшення печінки, вона стає болючою та чутливою при пальпації, розвивається спленомегалія. Хворі відмічають зменшення артралгій.

Для важкого ступеню хвороби характерними є крововиливи у шкіру, сильні носові, шлункові, маткові та ін. кровотечі.

При середній важкості захворювання на шкірі та кон’юнктивах з’являються петехії, можуть бути носові кровотечі. Надалі під дією терапії поступово загальний стан хворого починає покращуватися.

Легким ступенем перебігу захворювання на гепатит B вважають таку форму, при якій або повністю відсутня жовтяниця або відмічається легкий інтоксикаційний синдром (навіть при наявній жовтяничній формі).

Хронічний гепатит B – зазвичай протікає латентно, безсимптомно, проте з важким ураженням печінки. Протягом тривалого часу може відмічатися незначна інтоксикація організму, хворий скаржиться на підвищену втомлюваність, знижену працездатність, можуть бути присутні диспепсичні розлади, може проявлятися незначна жовтяничність шкіри та слизових оболонок, помірно збільшується печінка, інколи селезінка. Під час загострення хвороби стан хворого значно погіршується.

Ускладнення вірусного гепатиту B

Найнебезпечнішим ускладненням гепатиту B є розвиток цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми (можуть призводити до смертності протягом найближчих 5-7 років).

Летальність при гострому гепатиті В становить 0,1-0,5%. Летальність зумовлюється фульмінантним перебігом захворювання. Найчастішим ускладненням є ураження жовчних шляхів. Досить часто також зустрічаються різноманітні поза печінкові прояви (кровотечі вен стравоходу та шлунку, може виникати печінкова кома та ін.).

Шляхи передачі інфекції

Основним шляхом передачі вірусу є гемоконтактний. Зараження відбувається при потраплянні крові/інших рідин організму зараженої людини у кров здорової.

Можна виділити наступні основні шляхи передачі вірусу:

• під час переливання крові;
• при контакті із кров’ю інфікованої людини (наприклад при пораненні чи наданні першої допомоги)
• відвідування стоматолога (при контакті з кров’ю);
• проведення манікюру, татуювання, пірсингу (неякісна стерилізація інструментів);
• вживання ін’єкційних наркотичних речовин;
• незахищені статеві контакти з інфікованим партнером (вірусні частки містяться у вагінальній рідині або спермі інфікованої людини);
• існує ймовірність зараження через предмети побуту (зубні щітки, бритви, ножиці);
• під час пологів від інфікованої матері до дитини.

До груп ризику можна віднести наступні категорії населення:

• реципієнти крові та тканин;
• медичні працівники;
• працівники рятувальних служб;
• споживачі ін’єкційних наркотичних речовин;
• особи, які мали незахищені статеві контакти з інфікованою людиною;
• працівники комерційного сексу.

Лікування вірусного гепатиту B

На сьогоднішній день люди, котрі мають захворювання гепатит B повинні пожиттєво отримувати терапію. Специфічного лікування не розроблено. При переході вірусу у хронічну форму необхідне щоденне використання противірусних препаратів (проте їх вживання повинне бути обережним). Терапія направлена саме на уповільнення розвитку та уникнення цирозу печінки та онкології, а також на підвищення виживання.

Пацієнту прописується дотримання наступних загальних рекомендацій:

• спокій при постільному режимі;
• щадна дієта з вживанням фруктів, овочів та круп;
• обмежується вживання жирної та смаженої їжі, гострих та солених страв, консервів;
• рекомендується рясне пиття (соки, мінеральна вода, солодкий чай);
• хворий повинен суворо дотримуватися здорового способу життя (виключити алкоголь та ін. токсичні речовини).

Загалом домогтися повного одужання від гепатиту B досить складно, лікування є довічним. Не рекомендується переривати лікування, адже це може призвести до тяжких рецидивів захворювання.

На останніх стадіях захворювання може застосовуватися трансплантація печінки. Це дає гарні результати, рецидиви гепатиту B практично не зустрічаються.

Профілактичні міри

Гепатит B є складним захворюванням з важкими наслідками для організму людини. Хронічний гепатит B – є невиліковним захворюванням, але таким, котре можна попередити. Уникнути даного захворювання дозволить лише вакцинація.

З 2000 року щеплення проти гепатиту B є в календарі обов’язкових щеплень. Імунізацію проводять у три етапи:

• першу дозу вводять у перші 24 години життя;
• другу вводять у 2 місяці;
• третю вводять у 6 місяців.

Імовірність розвитку хронічної форми гепатиту B:

• діти до 1 року – 80-90%;
• діти від 1 до 5 років – 30-50%;
• дорослі – лише 5%.

Захист від гепатиту B збільшується з кожною дозою вакцини:

• 1 доза – 48%;
• 2 дози – 91%;
• 3 дози – 96%.

Також задля зменшення ризиків зараження гепатитом В слід дотримуватися наступних загальних правил:

• уникати контактів з біологічними рідинами організмів інших людей;
• використовувати бар’єрні засоби контрацепції;
• використовувати лише свої гігієнічні засоби (зубні щітки, бритви, манікюрні ножиці);
• ретельно перевіряти стерильність інструментів при проведенні манікюру, татуюванні, пірсингу.

Показання до обстеження

Особливу увагу щодо обстеження слід звернути наступним категоріям людей:

• особам, котрі контактують безпосередньо з кров’ю (медичні працівники, люди котрі мали переливання крові та споживачі ін’єкційних наркотичних речовин);
• особи, котрі працюють/відвідують епідемічні райони інфекційних осередків захворювання;
• особи, котрі контактують/проживають з інфікованими людьми (незалежно від того приймає людина антивірусну терапію чи ні);
• часті клієнти стоматологічних та косметологічних кабінетів (є ризик зараження через неякісну стерилізацію інструментів).

Матеріал для дослідження

Плазма периферичної крові.

Правила підготовки пацієнта

Плазма крові:

• для отримання плазми крові проводиться відбір крові натщесерце, або не раніше, ніж через 3 години після прийому їжі;
• виключити вживання смажених, копчених, жирних продуктів, алкоголю, газованих напоїв та свіжих соків за добу;
• за два дні припинити прийом лікарських препаратів, котрі впливають на роботу печінки (якщо інше не визначено лікарем);
• за два дні не відвідувати сауни та лазні;
• за добу виключити фізичні навантаження;
• безпосередньо перед здачею крові не дозволяється вживати каву, чай та палити (можна лише випити невелику кількість чистої води).

Далі процедуру отримання плазми крові проводять кваліфіковані спеціалісти у лабораторії.