Уреаплазма (Ureaplasma parvum, Ureaplasma urealyticum)

Ureaplasma parvum та Ureaplasma urealyticum – грамнегативні бактерії, котрі живуть на мембранах клітин слизових оболонок (переважно сечостатевої системи, проте можуть вражати суглоби, дихальну систему, кишківник). Викликають захворювання – уреаплазмоз. Відносяться до умовно-патогенної мікрофлори.

Метод дослідження

Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) / Polymerase chain reaction (PCR).

Метод характеризується високою чутливістю та специфічністю, що і дозволяє визначити яким конкретним збудником викликане захворювання.

Загальна характеристика

Уреаплазми відносяться до умовно-патогенної мікрофлори людини. Тобто здатні перебувати в організмі у невеликій кількості не завдаючи при цьому ніякої шкоди.

Проте під впливом несприятливих факторів (випадки пригнічення імунітету, зміна гормонального фону та ін.) відбувається активний розвиток уреаплазм. Що призводить до розвитку запального процесу.

Уреаплазми не мають ДНК та клітинної оболонки, тому живуть на мембранах епітелію слизових оболонок сечостатевої системи (проте можлива локалізація і на клітинах суглобів, кишківника чи дихальної системи). Переважна більшість захворювань спричинена саме мікроорганізмами виду Ureaplasma urealyticum.

Даний збудник може протягом тривалого часу знаходитися в організмі людини, паразитувати, не призводячи при цьому до будь яких патологічних станів. Існують дослідження які говорять про те, що 70% жінок та чоловіків є носіями даного збудника. За умови нормального функціонування імунної системи, відсутності стресових потрясінь, нормального режиму харчування захисні властивості організму здатні пригнічувати уреплазму без появи будь яких симптомів. За наявності несприятливих факторів збудник накопичується в організмі та призводить до розвитку інфекційного захворювання.

Ureaplasma parvum та Ureaplasma urealyticum передаються переважно статевим шляхом, при чому хворіють з однаковою частотою і жінки і чоловіки (найчастіше у людей у віці 15-30 років, саме під час підвищеної сексуальної активності). Також можливе інфікування внутрішньоутробно або під час пологів природнім шляхом через проходження дитини родовими шляхами, існує імовірність отримати захворювання через користування спільними засобами гігієни в побуті.

Досить часто захворювання супроводжується дисбактеріозом або мікст-інфекцією. При цьому додатково може спостерігатися ураження герпесвірусами, хламідіями, гарднерелами, трихомонадами та ін.

Тому обов’язково необхідно проходити вчасне обстеження задля убезпечення себе та близьких.

Розрізняють гостру та хронічну форму уреаплазмозу.

Гостра форма має явно виражену симптоматику та триває до 2 місяців.

Хронічна форма характеризується відсутністю будь яких проявів захворювання (спостерігається носійство, яке можна виявити лише за допомогою проведення лабораторних досліджень) та триває більше двох місяців. У свою чергу хронічну форму розділяють на рецидивуючу та персистуючу.

Слід зауважити, що перебіг захворювання у жінок і чоловіків відрізняється.

Перебіг захворювання у чоловіків

Першими проявами уреаплазмозу у чоловіків можуть бути симптоми уретриту. Далі симптоми можуть бути пов’язані з ураженнями сечового міхура, передміхурової залози, яєчок, уретри. Для захворювання характерна періодичність прояву симптомів та їх зникнення. Тому досить непростим є проведення діагностики уреаплазмозу у чоловіків.

Серед симптомів уреаплазмозу у чоловіків можна виділити наступні:

• часті позиви до сечовипускання;
• больові відчуття при сечовипусканні;
• відчуття неповного вивільнення сечового міхура;
• больові відчуття та печіння в області сечівника та статевого члена;
• порушення сексуальних функцій та ерекції;
• вранці можуть спостерігатися прозорі виділення з сечовивідного каналу;
• больові відчуття в області стегон та заднього проходу.

При відсутності вчасного лікування або його недієвості уреаплазмоз може призводити до розвитку наступних ускладнень:

• уретрит;
• сечокам’яна хвороба;
• епідидиміт (запалення придатку яєчка);
• цистит;
• пієлонефрит;
• простатит;
• безпліддя.

Перебіг захворювання у жінок

Для уреаплазмозу жінок характерною є циклічність. Тобто прояви запалення з часом можуть зменшуватися або навіть повністю зникати, а потім знову з’являтися. Характерними проявами уреплазмозу є:

• болі внизу живота;
• загальна слабкість та інколи підвищення температури тіла;
• наявність молочного або жовтого нальоту на слизових оболонках;
• печіння та свербіж зовнішніх статевих органів;
• біль, печіння або дискомфортні відчуття під час сечовипускання;
• часті позиви до сечовипускання;
• дискомфорт або біль при статевому акті;
• через довгу затримку сечі (особливо вранці) прозорі виділення з піхви.

Серед ускладнень жіночого уреаплазмозу виділяють:

• цистит;
• пієлонефрит;
• ендометрит;
• сальпінгоофорит (запалення яєчників та оболонки маткових труб);
• сечокам’яна хвороба;
• ускладнення під час вагітності;
• безпліддя (при ураженні яєчників та маткових труб виникають спайки що і стають причиною).

Наявність уреаплазмозу є надзвичайно несприятливим фактором для вагітних жінок. Саме в такому стані імунітет жінки знижується, відбувається повна гормональна перебудова організму, при цьому збільшується ризик розвитку захворювання або відбувається активація вже існуючого. Під час гестації уреаплазма може призводити до ряду негативних наслідків:

• затримка розвитку та росту плоду;
• гіпоксія плоду (як наслідок в подальшому можуть спостерігатися психічні розлади);
• генералізована інфекція плоду;
• передчасні пологи або викидні;
• у післяпологовому періоді розвиток ендометриту у жінки;
• ураження плоду через навколоплідні води (з можливим розвитком неонатальної пневмонії або бронхолегеневої дисплазії);
• у плоду жіночої статі можливий розвиток вульвовагініту з подальшим ураженням сечового міхура та нирок;
• завмерла вагітність.

Ті жінки, котрі народжували з уреалазменною інфекцією в подальшому мають суттєвий ризик розвитку позаматкових вагітностей або безпліддя. Задля уникнення важких наслідків, пацієнтам у яких виявлено уреаплазмоз не рекомендується планувати вагітність до повного виліковування. Дане правило поширюється на обох партнерів.

Перебіг захворювання у дітей

Шляхи ураження дітей уреаплазмами та прояви симптомів залежать від їх віку. Так, діти молодшого віку можуть інфікуватися внутрішньоутробно або при пологах, підлітки котрі ведуть статеве життя – статевим шляхом.

Під час внутрішньоутробного інфікування уреаплазма може призвести до ураження легеневої тканини та розвитку пневмонії. Можливе ураження нервової системи дитини, що призводить до розвитку гідроцефалії у ранньому віці та ін. Також уреаплазма може вражати серцево-судинну систему, печінку або нирки. При ураженні урогенітального тракту у дівчаток в подальшому можливий розвиток безпліддя.

Підлітки здатні інфікуватися статевим шляхом, при цьому розвиваються симптоми такі ж як у дорослих. При відсутності належного лікування призводить до розвитку ускладнень.

Для дітей раннього віку характерними є ряд неспецифічних симптомів, а саме:

• незначне підвищення температури тіла;
• тривалий кашель;
• відставання від норми у набору ваги;
• больові відчуття в нижній частині живота;
• дискомфорт та можливі больові відчуття при сечовипусканні;
• виділення з піхви;
• виділення з уретри.

Якщо відбулося ураження оболонок мозку можуть спостерігатися сильні головні болі, нудота, напади блювоти та можливо навіть епілептичні напади.

Таким чином симптоматика уреаплазмозу у дітей раннього віку є досить розмитою, точне встановлення діагнозу можливе лише за допомогою проведення лабораторного дослідження. Перевага у діагностиці надається ПЛР-аналізу. У разі підтвердження наявності уреаплазм лікарем призначається відповідне лікування.

Показання до обстеження

• скринінгова діагностика статевих інфекцій;
• диференційна діагностика з іншими захворюваннями що передаються статевим шляхом;
• наявність скарг та клінічних проявів запалення урогенітального тракту;
• хронічних запальний процес сечостатевої системи;
• планування вагітності (обом партнерам);
• обстеження осіб, у статевих партнерів яких є симптоми або встановлений діагноз;
• незахищені статеві зв’язки;
• діагностика причин безпліддя (у чоловіків та жінок);
• контроль терапії.

Необхідно наголосити на тому, що саме дотримання профілактичних заходів спрямовується на скорочення імовірності інфікування уреаплазмами та в подальшому розвитку хвороби. Задля попередження розвитку хвороби необхідно:

• проводити регулярні профілактичні огляди у гінеколога та уролога;
• дотримуватися здорового способу життя та заходів для підвищення імунітету (збалансоване харчування, повноцінний відпочинок, сон та ін.);
• дотримуватись правил особистої та статевої гігієни;
• уникати незахищених статевих контактів з неперевіреними партнерами;
• проводити комплексне своєчасне лікування хронічних захворювань;
• планувати вагітність (обом партнерам).

Матеріал для дослідження

Зішкріб епителію слизових оболонок урогенітального тракту, прямої кишки, ротоглотки, відокремлюване кон’юнктиви очей, сеча (перша порція), секрет передміхурової залози.

Правила підготовки

Слід пам’ятати що дотримання правил підготовки до проведення лабораторного дослідження напряму впливає на якість отриманих результатів. Необхідно обов’язково слідувати рекомендаціям лікаря щодо підготовки до проведення дослідження.

Зішкріб епітелію слизових оболонок урогенітального тракту

За два тижні перед здачею необхідно припинити вживання антибактеріальних препаратів.

За три години перед здачею матеріалу необхідно утриматися від сечовипускання.

Протягом трьох діб перед здачею виключити статеві контакти.

Жінкам неможна здавати урогенітальний зішкріб під час менструації (не раніше ніж через 3 дні після її закінчення), раніше ніж через 5 днів після використання вагінальних супозиторіїв, мазей, сперміцидів, тампонів, спринцювання, проведення вагінальних досліджень.

Сеча

Для дослідження відбирають першу порцію вранішньої сечі в стерильний контейнер в кількості 15 – 25 мл.

Перед здачею сечі необхідно відмовитися від вживання алкоголю, смаженої, соленої, гострої або копченої їжі та такої, яка здатна забарвлювати сечу.

Жінки. Відбір сечі проводиться після ретельного туалету зовнішніх статевих органів. Перед забором матеріалу бажано закладати тампон у піхву (задля попередження контамінації сечі виділеннями з піхви). Не слід проводити відбір сечі під час менструації.

Чоловіки. Перед відбором сечі необхідно провести туалет зовнішніх статевих органів. При сечовипусканні необхідно повністю відтягнути шкірну складку та звільнити зовнішній отвір сечовивідного каналу.

Контейнери або флакони з сечею повинні бути щільно закритими. Також не допускається торкатись внутрішніх поверхонь і кришок задля уникнення контамінації та отримання достовірних результатів.

Секрет передміхурової залози

Секрет простати відбирається після попереднього масажу простати через пряму кишку. Процедура проводиться лікарем.

При неможливості отримати секрет простати після масажу, необхідно зібрати першу ранкову порцію сечі (в ній буде міститися певна кількість секрету передміхурової залози).

Протягом трьох днів необхідно виключити вживання гострої їжі, алкоголю, не рекомендується відвідування бані або сауни.

Виділення кон’юктиви

За 24 години перед здачею матеріалу для дослідження заборонено використовувати краплі для очей та мазі. Безпосередньо перед самою здачею матеріалу для дослідження не можна вмиватися та використовувати будь які косметичні засоби.