Трихомонада вагіналіс (Trichomonas vaginalis)

Trichomonas vaginalis – є одним з видів найпростіших джгутикових одноклітинних мікроорганізмів, котрі розвиваються на слизових оболонках сечостатевої системи. Тим самим викликаючи її запалення – трихомоніаз (трихоманоз).

Метод дослідження

Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) / Polymerase chain reaction (PCR).

Метод ґрунтується на подвоєнні специфічних послідовностей ДНК Trichomonas vaginalis в досліджуваному матеріалі.

Загальна характеристика

Trichomonas vaginalis передається переважно статевим шляхом. В навколишньому середовищі трихомонади є нестійкими, під впливом різних чинників зовнішнього середовища швидко гинуть. Проте при порушенні санітарно-гігієнічних правил здатні поширюватися через контактно-побутові механізми передачі (наприклад хвора мати може заразити свою дитину).

Збудник здатний викликати захворювання як у жінок так і чоловіків – трихомоніаз. Безсимптомний перебіг найчастіше спостерігається саме у чоловіків.

У чоловіків може спостерігатися запалення сечовивідного каналу, що супроводжується лише незначними слизовими виділеннями, котрі не викликаюсь особливо ніякого дискомфорту. Тобто, не підозрюючи про хворобу та не отримуючи належного лікування, чоловік є постійним джерелом інфікування. Такий трихомоніаз котрий не лікується може призводити до розвитку хронічної форми (котра надзвичайно важко піддається лікуванню) захворювання та серйозних наслідків, ускладнень (наприклад запалення придатків яєчок, що може призводити до розвитку безпліддя).

У жінок найчастіше ураженню піддається вагітна. Захворювання супроводжується характерними виділеннями, котрі часто мають досить неприємний запах, спостерігається відчуття свербіння та печіння у вагіні та вульві. Під час менструації (або за рахунок зниження опірних функцій) запалення може поширюватися на матку та її придатки. Таким чином при діагностуванні трихомоніазу у жінки курс лікування необхідно проходити обом партнерам.

Досить часто складність терапії трихомоніазу і пояснюється тим, що пацієнт не отримував своєчасне належне лікування. У такому випадку на фоні трихомоніазу також спостерігається приєднання і інших збудників, що може стати причиною виникнення складнощів у лікуванні трихомоніазу.

Тобто, джерелом трихомоніазу можуть бути хворі (а особливо ті котрі мають млявий перебіг) та носії трихомонад.

Ураження відбувається під час статевого контакту. Для чоловіків характерним є ураження уретри, для жінок – нижніх відділів статевих шляхів (піхва, вульва, шийка матки та уретра).

Шляхи передачі захворювання:

• статевий, при цьому ризик зараження становить 100% (можна заразитися навіть від людини яка немає симптомів);
• контактно – побутовий – через спільне користування рушниками, губками або іншими предметами гігієни.
• Зараження може відбуватися багаторазово, так як до даного захворювання не формується імунітет.
• Захворювання класифікують за перебігом хвороби та поділяють на наступні форми:
• набута, коли захворювання прогресує не більше 2–х місяців;
• хронічна млява форма – коли захворювання спостерігається на протязі більше ніж 2–х місяців;
• трихомонадоносійство – найпідступніша форма, котра характеризується відсутністю будь яких симптомів та проявів захворювання, проте збудник є присутнім в організмі людини та передається від носія до здорової людини статевим шляхом.

Інкубаційний період може тривати від 3-х днів до одного місяця (вважається що в середньому 7-10 днів), все залежить від загального стану організму, його імунної системи. Симптоми хвороби можуть почати розвиватися в період від 5 до 28 дня з моменту ураження.

Ознаки трихомоніазу надзвичайно схожі з іншими інфекціями які передаються статевим шляхом. Можуть проявлятися від легкого роздратування до розвитку сильного запального процесу.

Клінічна картина дещо відрізняється у жінок і чоловіків та залежить, насамперед, від загального стану імунної системи організму.

Клінічні прояви захворювання у жінок:

• наявність сіро-жовтих виділень з піхви, схожих на піну, котрі мають неприємний рибний запах;
• свербіж, печіння, болючість та набряк зовнішніх статевих органів;
• больові відчуття під час сечовипускання;
• дискомфортні та больові відчуття під час статевого акту.

Ускладнення які здатен викликати трихомоніаз у жінок:

• запалення сечового міхура, що може викликати больові відчуття при сечовипусканні (цистит);
• запалення зовнішніх статевих органів (вульвіт);
• запальний процес в яєчниках та маткових трубах;
• запалення внутрішнього шару матки (ендометрит);
• запалення в зоні парауретральних залоз (скінеїт);
• запалення бартолінової залози (бартоніліт);
• запальний процес в області промежини;
• набряклість в області статевих губ;
• при вагітності трихомонади можуть призводити до передчасних пологів або мимовільних абортів.

Клінічні прояви захворювання у чоловіків:

• запалення в сечівнику;
• больові відчуття при сечовипусканні;
• печіння, біль та інколи свербіж в області голівки статевого члена, можуть з’являтися висипання на голівці статевого члена;
• печіння та біль в уретрі, що може супроводжуватися характерними виділеннями;
• больові відчуття в мошонці;
• наявність кров’яних виділень у сечі та сім’яній рідині;
• можуть спостерігатися пінисті виділення з сечівника;
• відчуття постійного переповнення сечового міхура (відчувається постійне бажання його випорожнити);
• больові відчуття під час статевого акту;
• безпліддя.

Проте у переважній більшості випадків захворювання чоловіків не має яскраво вираженої клінічної картини.

Ускладнення які здатен викликати трихомоніаз у чоловіків:

• уретрит – запалення в сечівнику, його звуження;
• цистит – запалення сечового міхура;
• простатит – запалення передміхурової залози;
• можуть виникати кісти та каміння в простаті;
• можуть виникати кісти яєчок та придатків;
• обструкція сім’явивідних шляхів;
• трихомонади здатні знижувати рухливість сперматозоїдів, та викликати тим самим безпліддя.

Трихомоніаз при вагітності

Вагітні жінки хворі трихомоніазом є більш схильними до передчасних пологів. Новонароджені діти часто мають низьку масу тіла при народженні. Перинатальна передача трихомоніазу зустрічається не часто. Проте при наявності трихомоніазу у матері існує імовірність розвитку у новонародженої геніальної або респіраторної інфекції.

Слід зауважити, що попередити хворобу легше ніж потім її лікувати, саме тому необхідно отримуватися наступних правил:

• слід мати моногамні тривалі статеві відносини з партнером, котрий пройшов тестування на наявність трихомонад та має негативні результати дослідження;
• необхідно не нехтувати регулярними оглядами у гінеколога, уролога, венеролога;
• користуватися бар’єрними засобами контрацепції (проте слід пам’ятати, що трихомонада здатна вражати незахищені частини тіла);

Задля попередження передачі інфекції (у разі її наявності) лікування необхідно пройти всім статевим партнерам).

Показання до обстеження

• скринінгова діагностика статевих інфекцій (група ризику особи молодше 25 років, котрі не мають постійного статевого партнера);
• підозра на трихомоніаз або наявність певних симптомів;
• наявність скарг та клінічних проявів запалення урогенітального тракту;
• подружжю при плануванні вагітності (або її настання);
• обстеження осіб, у статевих партнерів яких є симптоми або встановлений діагноз;
• часта зміна сексуальних партнерів;
• невиношування вагітності або безпліддя;
• оцінка ефективності терапії.

Матеріал для дослідження

Зішкріб епітелію слизових оболонок урогенітального тракту, секрет передміхурової залози, осад сечі (перша порція).

Правила підготовки пацієнта

Перед здачею біоматеріалу для проведення дослідження на виявлення T.vaginalis за 14 днів слід припинити прийом антибактеріальних, лікарських засобів (якщо інше не призначено лікарем).

Контейнери або флакони з біоматеріалом повинні бути щільно закритими. Також не допускається торкатись внутрішніх поверхонь і кришок задля уникнення контамінації та отримання достовірних результатів.

Зішкріб епітелію слизових оболонок урогенітального тракту

За два тижні перед здачею необхідно припинити вживання антибактеріальних препаратів.

За три години перед здачею матеріалу необхідно утриматися від сечовипускання.

Протягом трьох діб перед здачею виключити статеві контакти.

У жінок урогенітальний зішкріб не беруть: під час менструації (не раніше ніж через 3 дні після її закінчення), раніше ніж через 5 днів після використання вагінальних супозиторіїв, мазей, сперміцидів, тампонів, спринцювання, проведення вагінальних досліджень.

Сеча

Для дослідження відбирають першу порцію вранішньої сечі в стерильний сухий контейнер в кількості 15-25 мл.

Перед здачею сечі необхідно відмовитися від вживання алкоголю, смаженої, соленої, гострої або копченої їжі та такої, яка здатна забарвлювати сечу.

Жінки. Відбір сечі проводиться після ретельного туалету зовнішніх статевих органів. Перед забором матеріалу бажано закладати тампон у піхву (задля попередження контамінації сечі виділеннями з піхви). Не слід проводити відбір сечі під час менструації.

Чоловіки. Перед відбором сечі необхідно провести туалет зовнішніх статевих органів. При сечовипусканні необхідно повністю відтягнути шкірну складку та звільнити зовнішній отвір сечовивідного каналу.

Секрет передміхурової залози

Секрет простати відбирається після попереднього масажу простати через пряму кишку. Процедура проводиться лікарем.

Протягом трьох днів необхідно утриматися від статевих контактів, виключити вживання гострої їжі, алкоголю, не рекомендується відвідування бані або сауни.

Задля отримання достовірного результату дослідження необхідно обов’язково дотримуватися правил підготовки та відбору біологічного матеріалу.