Остеопороз — це захворювання кісткової тканини, яке з часом прогресує і призводить до втрати кісткової маси та вмісту кальцію в кістковій тканині.

Причини та симптоми остеопорозу

Головною причиною остеопорозу є порушення рівноваги між утворенням нової і руйнуванням старої тканини. Кістки постійно оновлюються, але при захворюванні на остеопороз, руйнування відбувається значно швидше ніж синтез тканини і це призводить до втрати кісткової маси.

Для людини з остеопорозом характерні частіші переломи різних ділянок кістяка. Це можуть бути:

• переломи шийки стегна,
• травмування передпліччя,
• зап’ястя та навіть хребта.

Найчастіше кістки ушкоджуються в результаті падіння, але хвороба настільки може прогресувати, що навіть підняття важких предметів чи удар об тверді поверхні може спричинити перелом.

Найбільш розповсюдженими симптомами є сильна біль в хребті та кінцівках, а також ламкість нігтів.

Лабораторні дослідження для оцінки показників метаболізму кісткової тканини

Існує ряд простих лабораторних тестів які допомагають в аналізі стану кісткової тканини. Вони можуть бути корисними для профілактики захворювання на остеопороз та незамінні для постановки діагнозу.

Кальцитонін

Кальцитонін – це гормон, який регулює метаболізм кісткової тканини. Він синтезується клітинами щитоподібної залози. Кальцитонін є антагоністом паратгормону і приймає участь в регуляції обміну кальцію. Його фізіологічна дія полягає в зниженні концентрації кальцію в крові. Він пригнічує активність остеобластів, і таким чином, зменшується вивільнення кальцію із кісток.

В період росту людини кальцитонін відіграє суттєву роль в кальціфікації кісток.

У жінок під час менопаузи або при захворюванні яєчників, секреція кальцитоніну знижується. Це призводить до прискорення резорбції кісткової тканини, а з часом – до остеопорозу.

Визначення рівня кальцитоніну разом з паратгормоном і вітаміном D, дає можливість комплексно оцінити порушення кальцієвого обміну.

Підвищені норми кальцитоніну:

• медулярний рак щитоподібної залози;
• первина гіперфункція щитоподібних залоз;
• гострий панкреатит;
• ураження печінки.

Знижені норми кальцитоніну:

• остеопороз;
• гіпопаратиреоз;
• дія лікарських препаратів.

Остеокальцин

Остеокальцин – це білок, який є специфічним для кісткової тканини і який синтезується остеобластами. Для його синтезу необхідні вітаміни К і D.

Цей білок є найбільш чутливим маркером метаболізму кісткової тканини, який демонструє активність остеобластів. Рівень остеокальцина корелюється кальцитоніном і паратгормоном. Високий рівень паратгормона в крові знижує активність остеобластів, і таким чином знижує рівень остеокальцину.

При проведенні терапії, рівень остеокальцину необхідно визначати до початку лікування і через 6 місяців після. Підвищення цього маркеру свідчить про ефективність терапії.

Значне підвищення маркерів кісткового метаболізму у хворих на остеопороз може свідчити про наявність іншої метаболічної патології, наприклад, злоякісної.

Ступень зниження концентрації остеокальцину у дітей раннього віку може вказувати на наявність рахітичного процесу.

Підвищені норми остеокальцину:

• первиний гіперпаратиреоз;
• дифузний токсичний зоб.

Знижені норми остеокальцину:

• остеопороз;
• хвороба Іценко-Кушинга;
• гіпопаратиреоз.

Паратгормон

Паратгормон (паратиреоїдний гормон, ПТГ, РТН) – це білок, головною функцією якого є підтримання оптимальної концентрації іонізуючого кальцію в крові. ПТГ прискорює швидкість вимивання кальцію із кісткової тканини, а також прискорює виведення фосфатів із нирок. Рівні кальцію та паратгормону в крові мають зворотню залежність. ПТГ також стимулює метаболізм вітаміну D, і таким чином , пришвидшує захоплення кальція тканинами. Якщо рівень кальцію в крові різко знижується, це стимулює збільшення секреції паратгормону.

Підвищені норми паратгормону (ПТГ):

• гіперплазія паращитоподібних залоз;
• рак паращитоподібних залоз;
• ниркова недостатність;
• патологія шлунково-кишкового тракту;
• недостатність вітаміну D;
• синдром Олбрайта;
• метастазування раку кісток.

Знижені норми паратгормону (ПТГ):

• гіпофункція паращитоподібних залоз;
• гострий панкреатит;
• тиреотоксикоз;
• саркоїдоз;
• атрофія кісток.

Своєчасне звернення до лікаря-ендокринолога допоможе уникнути зайвий проблем і отримати кваліфіковану консультацію.