Ми всі вміємо терпіти. Трохи більше втомлюватися, ніж хотілося б. Засинати під новини чи серіали, щоб не чути власних думок. Усміхатися, коли всередині — зовсім інша історія. З часом такі стани стають настільки звичними, що ми перестаємо їх помічати.

Але звичне — не завжди означає нормальне.

«Тривога, апатія, роздратування, раптові сльози, головний біль чи напруження в тілі — це не «характер», не «слабкість» і не «просто втома». Часто це мова тіла й психіки, які намагаються нам щось сказати», — розповідає психолог Вел Олексійович Краял.

Симптоми — не вороги!

Симптоми рідко є ворогами. Найчастіше вони — наші охоронці. Колись давно вони з’явилися, щоб допомогти нам впоратися з болем, страхом чи відчуттям небезпеки. Іноді ці переживання були настільки сильними, що ми навіть не змогли їх усвідомити — психіка витіснила їх, щоб ми змогли жити далі. Але витіснене не зникає, а шукає спосіб нагадати про себе — через тіло, настрій, думки.

Я працюю так, щоб допомогти людині безпечно зустрітися з тим, що колись довелося відкласти «на потім». Щоб можна було прожити й відпустити те, що досі керує реакціями, відновити внутрішню цілісність і повернути собі свободу.

Коли варто звертатися до психолога?

Придивіться до себе. Можливо, ви впізнаєте себе у цих прикладах:

• Ви часто відчуваєте напруження чи тривогу без очевидної причини.
• Ви ніби «завмираєте» перед важливими рішеннями або у складних розмовах.
• Ви прокидаєтеся з відчуттям, що вже втомлені, ще до того, як день почався.
• У вас з’явилися симптоми, які медицина не пояснює або не пов’язує з психологічним станом.
• Ви розумієте, що давно не відчували щирої радості чи легкості.

Якщо хоча б один із пунктів відгукується — це вже сигнал, що варто дати собі шанс на зміни.

Психолог — це не лише про «коли вже зовсім погано». Це про те, щоб не чекати дна, а вчасно простягнути собі руку допомоги. Іноді достатньо одного кроку, щоб почати повертатися до себе.

Я готовий бути поруч, щоб цей шлях був для вас безпечним і результативним.