Вірус герпесу VI типу (HHV 6)

Загальна характеристика

Вірус герпесу людини VІ типу – один з представників герпесвірусних інфекцій. Так як і Herpes simplex virus (вірус простого герпесу HSV І, ІІ типів) є надзвичайно поширеним.

На сьогодні відомо, що даний вірус розділяють на два підтипи: А та В. Вважається що близько 95 % людей всієї планети є ураженими саме підтипом В. Підтип А зустрічається набагато рідше, переважно у людей з імунодефіцитами.

Вірус є нейротропним, здатний призводити до розвитку інфекційного захворювання, доведена його причетність до уражень лімфатичних вузлів, легенів, нервової системи (найчастіше викликає мультифокальний лейкоенцефаліт та діенцефальний енцефаліт), печінки, розвитку новоутворень, виникненню імунодефіцитів, лімфопроліферативних захворювань (включаючи навіть деякі види лейкозу).

Первинна інфекція (гострий або латентний перебіг та вірусоносійство)

Зазвичай перша зустріч з вірусом відбувається ще у дитинстві (протягом першого або другого року життя). При цьому у переважній більшості випадків вірус не призводить до розвитку гострого інфекційного процесу. Відбувається набуття вірусоносійства, що супроводжується безсимптомним перебігом.

При цьому вірус здатний персистувати у крові, слині, сечі, дихальному секреті та інших секретах людини. Імунна система інфікованого відразу починає продукувати антитіла, з часом з’являються IgG, кількість яких збільшується та досягає свого максимуму протягом місяця. За умови відсутності активного розмноження вірусу досягнутий рівень IgG зберігається протягом всього життя (звісно їх кількість в певній мірі може коливатися).

У випадку коли ж після первинного ураження вірусом відбувається його активне розмноження, спостерігається розвиток гострої первинної інфекції. Зазвичай при цьому відмічається поява рясних висипань на шкірі та підвищення температури тіла.

Після первинної інфекції розмноження вірусу проходить у слинних залозах, виділяється разом зі слиною (при проведенні дослідження вірус буде виявлятися у слині). Латентним вірус залишається оселяючись в лімфоцитах та моноцитах.

Вторинна інфекція (хронічний перебіг, рецидив/загострення або реінфекція)

Після первинної інфекції може зберігатися персистенція вірусу у латентному стані або у вигляді хронічної інфекції (при якій відбувається виділення вірусу). Під дією певних чинників, наприклад пригніченні імунітету відбувається повторна реактивація вірусу, тобто рецидив первинної інфекції.

Важливою особливістю є те, що до перенесеного захворювання спричиненого вірусом герпесу 6 типу не формується імунітет. Тобто навіть при лікуванні внаслідок якого повністю відбулася елімінація вірусу з організму можливим є повторне зараження (реінфекція).

Існують різні механізми прояву вірусу герпесу 6 типу, котрі розрізняються за своїми клінічними ознаками.

Первинна інфекція – здатна протікати у вигляді безсимптомних форм, у новонароджених дітей може спричинювати розвиток раптової екзантеми (при приєднанні наприклад вірусу герпесу 7 типу здатна призводити до розвитку фебрильного епілептичного статусу).

Раптова екзантема – є найхарактернішим проявом первинної інфекції. При цьому у хворого спостерігається гарячка, інтоксикаційний синдром, збільшення лімфовузлів (шийних та потиличних), гіперемія барабанних перетинок, отит, з’являється гіперемія в ротоглотці, на м’якому піднебінні та язичку спостерігається макулопапульозний висип, також може виникати набряк повік. Переважно відразу на тулубі з’являються розеолозні висипання, котрі надалі поширюються на шию, обличчя, верхні та нижні кінцівки (у деяких випадках вони знаходяться лише на тулубі, шиї та обличчі). Дані висипи зберігаються нетривалий час (від декількох годин до 1-3 днів) та зникають зовсім, або утворюється екзантема (висипання) у вигляді еритеми.

Реактивація у дорослих – є надзвичайно різноманітною за своїми симптомами. Деякі дослідження свідчать про те, що реактивація вірусу герпесу 6 типу в організмі дорослої людини відбувається при додатковому інфікуванні іншими герпесвірусами, наприклад 5 типом (СМВ) та 4 типом (вірус Епштейна-Барр). Інколи відбувається розвиток вогнищевого енцефаліту, синдрому хронічної втоми, розсіяного склерозу, системного червоного вовчака, саркоїдозу, неходжкінської лімфоми та ін.

Основні клінічні прояви інфекції викликаної вірусом герпесу 6 типу у дорослих:

загальна слабкість;
в’ялий та подавлений стан;
проблеми нічного сну;
підвищене потовиділення у нічний час;
зберігання субфебрильної температури тіла протягом тривалого часу.

Основні клінічні прояви інфекції викликаної вірусом герпесу 6 типу у дітей:

раптове утворення еритеми, яка супроводжується підняттям температури тіла до 40°С (при цьому часто спостерігається абсолютна відсутність інших симптомів);
далі відбувається зниження температури тіла, котре супроводжується активним розвитком рожевих висипань по тілу (спочатку висипи локалізуються на обличчі, згодом поширюються на груди та живіт і надалі розповсюджуються по всьому тілу), можливе збільшення лімфатичних вузлів.

Надзвичайно важливо диференціювати вірус герпесу 6 типу від вітряної віспи та, наприклад, ГРВІ. Тому необхідно обов’язково відразу звернутися до лікаря та пройти обстеження на виявлення вірусу герпесу 6 типу в організмі дитини.

Шляхи передачі інфекції

Джерелом інфекції є людина, хвороба якої перебуває у активній фазі, супроводжується явними клінічні ознаками захворювання та носії вірусу герпесу 6 типу.

Основними шляхами передачі інфекції є:

основний – повітряно-крапельний (при кашлі, чханні та під час розмови);
значно рідше – контактно-побутовий (через користування спільними речами гігієни, наприклад рушником або через безпосередній тілесний контакт);
вірус здатний передаватися через слину;
можливим є передача вірусу статевим шляхом (вірус має здатність вражати сперматозоїди);
можлива передача при переливанні крові або пересадці органів від інфікованого донора до реципієнта;
можлива передача від матері до дитини як під час пологів, так і після.

Показання до обстеження

Первинна діагностика наявності герпетичної інфекції.
Диференційна діагностика інфекцій, прояв яких супроводжується наявністю висипань, лихоманкою, ураженням ЦНС (наприклад таких як кір, краснуха, ентеровірусна інфекція, менінгіт та ін.), медикаментозних висипань.
Наявність у пацієнта лімфопроліферативних захворювань.
Синдром хронічної втоми.
Наявність папульоматозних плямистих висипань на шкірі (особливо після тривалої лихоманки).
Збільшення лімфатичних вузлів (шийних та потиличних).
Характерні ознаки нейроінфекції.
Імунодефіцитні стани.
Симптоми інфекційного мононуклеозу (при наявності негативного тесту на вірус Епштейна-Барр).
Підготовка до переливання крові або проведення трансплантації.
Контроль ефективності проведеної терапії (особливо гарно даний показник спостерігається при проведенні кількісного дослідження).

Діагностика герпесвірусних інфекцій є не найпростішим завданням, адже дані віруси характеризуються опортуністичними властивостями. Наприклад важкі ураження ЦНC на ранніх етапах можуть протікати без явних клінічних проявів. Саме тому надзвичайно поширеним в діагностиці є використання ПЛР-дослідження, за допомогою якого і можна встановити наявність/відсутність збудника в досліджуваному матеріалі.

Метод дослідження

Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)/Polymerase chain reaction (PCR).

Метод дає можливість достатньо швидко та з високою ефективністю встановити наявність вірусу в організмі та визначити його концентрацію.

Можливим є виконання дослідження у двох варіантах:

якісний – дозволяє встановити наявність або відсутність збудника в досліджуваному матеріалі;
кількісний – при проведенні якого можна встановити фактичну кількість збудника в досліджуваному матеріалі (звісно за умови його наявності).

Матеріал для дослідження

Цільна кров з ЕДТА (лейкоцити крові), біоптати внутрішніх органів.

Біопсійний та аутопсійний матеріал, ліквор, слина, змиви та мазки із ротоглотки.

Плазма периферичної крові, амніотична рідина, слина, змиви та мазки із ротоглотки, бронхоальвеолярний лаваж, ліквор, сеча.

Правила підготовки пацієнта

Цільна кров з ЕДТА

Забір крові слід проводити натщесерце, або не раніше, ніж через 3 години після прийому їжі (жирна їжа повинна бути обов’язково виключена).

Плазма крові

Для отримання плазми крові проводиться відбір крові натщесерце, або не раніше, ніж через 3 години після прийому їжі (жирна їжа повинна бути обов’язково виключена). Далі процедуру отримання плазми крові проводять кваліфіковані спеціалісти у лабораторії перед проведенням дослідження.

Біоптати внутрішніх органів

Відбір біоптатів внутрішніх органів є інвазивним методом. Проводиться лише відповідними спеціалістами!

Матеріал відбирають із зони очікуваного місця знаходження збудника інфекції з пошкодженням тканини або з граничної з пошкодженою ділянкою зони.

Біопсійний та аутопсійний матеріал

Відбір даного матеріалу теж є інвазивним методом. Проводиться лише відповідними спеціалістами!

Сеча

Для дослідження відбирають першу порцію вранішньої сечі в стерильний контейнер в кількості 15-25 мл.

Жінки. Відбір сечі проводиться після ретельного туалету зовнішніх статевих органів. Перед забором матеріалу бажано закладати тампон у піхву (задля попередження контамінації сечі виділеннями з піхви). Не слід проводити відбір сечі під час менструації.

Чоловіки. Перед відбором сечі необхідно провести туалет зовнішніх статевих органів. При сечовипусканні необхідно повністю відтягнути шкірну складку та звільнити зовнішній отвір сечовивідного каналу.

Зішкріб з ротоглотки

Забір мазка проводиться натщесерце або не раніше, ніж через 2-4 год після прийому їжі. Перед взяттям матеріалу необхідно прополоскати рот кип'яченою водою.

Слина

Перед відбором слини необхідно виключити прийом їжі протягом 4-х годин, провести триразове полоскання порожнини рота фізіологічним розчином. Слину збирають в одноразові сухі стерильні контейнери/пробірки в кількості не менше 1 мл.

Ємність необхідно щільно закрити кришкою, не допускаючи утворення щілин і заминання внутрішньої частини кришки та обов’язково промаркувати.

Бронхоальвеолярний лаваж

Відбір матеріалу здійснюється в одноразові стерильні контейнери/пробірки, які щільно закриваються.

При необхідності транспортувати матеріал, він повинен доставлятися в лабораторію для проведення дослідження у спеціальному термоконтейнері з охолоджуючими елементами.

Ліквор (спинномозкова рідина)

Відбирається в одноразові пластикові сухі пробірки, в кількості не менше 1 мл. Пробірки повинні бути щільно закритими, не допускаючи утворення щілин. Транспортуються в спеціальному контейнері з охолоджуючими термоелементами.