Розвиток колагенопатій обумовлений мутаціями в генах, які контролюють продукцію колагена - білка, що відіграє суттєву роль в підтримці життєво важливих функцій організму.
Загальна характеристика
Найбільше поширеною групою спадкових патологій людини є вроджені колагенопатії, що пов’язані зі змінами функцій сполучної тканини організму, а саме: трофічної (обміну речовин в крові та лімфі), опорно-скелетної функцій, міжклітинної будови сухожиль, хрящів, кісток.
Гени, що є причинами розвитку спадкових колагенопатій внесені в реєстр міжнародної класифікації генів ОМІМ (Online Mendelian Inheritance in Man): ABCC6, ACTA2, ACVR1, ADAMTS2, ALDH18A1, ATP6V0A2, ATP6V1A, ATP6V1E1, B3GALT6, B4GALT7, BGN, C1R, C1S, CBS, CHST14, COL11A1, COL11A2, COL1A1, COL1A2, COL2A1, COL3A1, COL4A1, COL5A1, COL5A2, COL9A1, COL9A2, COL9A3, DSE, EFEMP2, ELN, FBLN5, FBN1, FBN2, FKBP14, FOXE3, GORAB, LOX, LTBP4, MFAP5, MYH11, MYLK, PLOD1, PRDM5, PYCR1, SKI, SLC2A10, SLC39A13, SMAD3, SMAD4, TGFB2, TGFB3, TGFBR1, TGFBR2, TNXB, ZNF469.
Показання для проведення
Зазвичай перша підозра на спадкове захворювання сполучної тканини виникає на консультації ортопеда, офтальмолога чи/та кардіолога, які під час обстеження пацієнта виявляють вроджені вивихи, переломи кісток, деформації грудної клітини, викривлення хребта, вади судин серця та аорти, ектопічне розташування хрусталика ока в поєднанні з патологічними зовнішніми змінами.
Зовнішність пацієнтів з спадковими хворобами сполучної тканини дуже схожа між собою:
- Синдром Елерса-Данлоса (або недосконалий десмогенез, гіпереластична шкіра) належить до спадкових колагенопатій і об’єднує гетерогенну групу (має 7 типів) спадкових уражень сполучної тканини пов’язаних з порушенням біосинтезу білка колагену. Симптоми захворювання можуть широко варіюватися, але певні прояви характерні для всіх типів синдрому, наприклад, гіперрухливість суглобів, утворення патологічних рубців, порушення ранозагоювальної функції, ламкість судин, бархатиста, гіперрозтяжна шкіра.
- Синдром Марфана – це спадкова системна сполучнотканинна дисплазія, зумовлена недостатнім розвитком колагенових структур. Залежно від клінічного типу синдром може проявлятися гіпермобільністю суглобів, підвищеною вразливістю і розтяжністю шкіри, схильністю до крововиливів і кровотеч, деформацією хребта і грудної клітки, міопією, косоокістю, птозом внутрішніх органів.
- Синдром Лойса-Дітца має багато схожих симптомів із синдромом Марфана, але є й такі прояви, які не характерні для останнього. Серед них широко розташовані очі, розкол піднебінного язичка, безпричинна поява рубців.
- Синдром Стиклера проявляється системно, уражаючи опорно-руховий апарат, шкіру, серцево-судинну систему, зоровий, зубощелепний та інші апарати організму хворого. Зовні хвороба виявляється пласким обличчям з нерозвиненою нижньою щелепою, ущелиною піднебіння, западанням перенісся, випинанням верхньої губи, деформацією вилицевих дуг.
Підготовка до дослідження
Особливої підготовки до проходження молекулярно-генетичної діагностики не потрібно. Для проведення аналізу у пацієнта з підозрою на спадкові (вроджені) колагенопатії відбувається забір зразків венозної крові.
Призначення щодо проведення генетично-молекулярних тестів на виключення та/або підтвердження спадкових захворювань сполучної тканини повинен робити виключно лікар генетик. Рішення щодо вибору генетичного тесту приймається під час консультації у генетика на підставі оцінки всіх клінічних проявів, об'єктивного стану пацієнта та з урахуванням сімейного анамнезу.
Метод дослідження
Молекулярно-генетичне дослідження.
Тип матеріалу
Проводиться відбір зразків венозної крові.
