Загальна характеристика
Більшисть гіпер- та гіпофункцій щитоподібної залози виявляють себе як аутоімунні захворювання. Найбільш поширеними антигенами щитоподібної залози, до яких виникають подібні імунні реакції та синтезуються антитіла, є тиреоглобулін (ТГ), фермент тиреоїдна пероксидаза (ТПО) та рецептори до тиреотропного гормону (ТТГ). У зв’язку з відсутністю абсолютної діагностичної ролі окремого визначення антитіл, ці маркери в сироватці крові завжди треба визначати в комплексі анти-ТГ + анти-ТПО. Багато пацієнтів мають тільки завищенні рівні анти-ТПО, деякі – тільки анти-ТГ.
Антитіла до тиреоглобуліну (АТТГ) – це антитіла до ТГ-попередників гормонів щитоподібної залози трийодтироніну Т3 і тироксину Т4. Антитіла зв’язують тиреоглобулін порушуючи синтез гормонів і провокуючи тим самим гіпотиреоз та інші захворювання щитоподібної залози.
Специфічні імуноглобуліни класу IgM до ТГ часто знаходять в крові здорових людей. Імуноглобуліни класу IgG до ТГ знаходять в випадку всіх аутоімунних тиреоїдних захворювань. Тиреоглобулін постійно присутній в крові, не виявлено відмінностей в імунногенності тиреоглобуліну отриманого із нормальної та ураженої хворобою Хашимото (хронічний тиреоїдит) щитоподібної залози.
Антитіла тиреоглобуліну класу IgG можуть розривати ТГ на окремі фрагменти, що призводить до зменшення синтезу тиреоїдних гормонів (трийодтиронін Т3, тироксин Т4) що є причиною виникнення гіпотиреозу. З часом, виникає аутоімунний тиреоїдит.
Клінічна значущість
Визначення антитіл до ТГ проводиться для оцінки вираженості аутоімунних реакцій при захворюваннях щитоподібної залози. Антитіла до тиреоглобуліну (АТТГ) є маркером аутоімунного хронічного тиреоїдиту (хвороба Хашимото), хвороби Грейвса та ідиопатичної мікседеми.
Для оцінки результатів дослідження важливе значення має так звана «кордонна» межа, яка становить 70 МЕ/мл і використовується для того, щоб віддиференціювати хворих з эутиреоїдним станом від хворих на тиреоїдит Хашимото і хворобу Грейвса. Антитіла до тиреоглобуліну виявляють у хворих на рак щитоподібної залози, які мають регионарні метастази.
Присутність в крові антитіл до тиреоглобуліну (АТТГ) у великій кількості (1:1000 і більше) є діагностичним критерієм дифузного токсичного зобу та тиреоїдиту Хашимото. У хворих на тироїдит Хашимото антитіла до тиреоглобуліну в процесі лікування знижуються, але у деяких випадках вони персистують або підвищуються періодично в 2-3 роки.
Показання для призначення
- Хронічний тиреоїдіт (хвороба Хашимота).
- Гіпертиреоз у новонароджених.
- Гіпертиреоз (Базедова хвороба, вузлова форма).
- Дифузний токсичний зоб.
- Еутиреоїдний зоб.
- Рак щитоподібної залози з метастазами.
Підготовка до дослідження
Аналіз на антитіла до тиреоглобуліну проводиться зранку натщесерце. За півгодини до забору біологічного матеріалу рекомендовано не курити, уникати стресів та фізичних навантажень.
