Ревматичні хвороби – велика група захворювань, при яких найчастіше страждають суглоби, проте вони також вражають системи сполучної, кісткової, хрящової тканини, серозні та синовіальні оболонки, базальні мембрани, дерму, сухожильно-зв’язковий апарат та ін. На сьогодні відомо більше аніж 120 ревматичних захворювань різної етіології та патогенезу.

Всі вони відрізняються за своїми походженнями та характером ураження опорно-рухового апарату. У переважній більшості випадків захворювання мають системний характер (лише інколи локальний).

Американською асоціацією ревматологів (ARA) була запропонована наступна класифікація ревматичних захворювань:

• Системні захворювання сполучної тканини:
  • змішані захворювання сполучної тканини;
  • ревматоїдний артрит (РА);
  • хвороба Шегрена;
  • антифосфоліпідний синдром (АФС);
  • системна склеродермія;
  • некротичний васкуліт;
  • полі/дерматоміозити;
  • ювенільний ідіопатичний артрит;
  • системний червоний вовчак.
• Серонегативний спондиліт/спондилоартропатія:
  • синдром Рейтера (реактивний артрит);
  • псоріатичний артрит;
  • анкілозуючий спондиліт (хвороба Бехтерєва);
  • хронічні запальні процеси кишківника, що супроводжуються артритами;
  • остеоартроз (первинний або вторинний)
• Інфекційні артрити:
  • реактивні вірусні та бактеріальні запалення;
  • безпосередня дія вірусних, бактеріальних або грибкових агентів;
  • анкілозуючий спондиліт (хвороба Бехтерєва);
  • хронічні запальні процеси кишківника, що супроводжуються артритами;
• Артрити при ендокринологічних захворюваннях та порушеннях обмінних функцій:
  • подагра (проява кристалів);
  • захворювання щитоподібної залози;
  • цукровий діабет;
  • наявність імунологічних дефіцитних станів (наприклад дефіцити компонентів комплементу або IgA);
  • онкологічні захворювання;
  • нейроваскулярні розлади (феномен Рейно, хвороба Шарко та ін.);
  • інші захворювання суглобів (наприклад остеопороз, хвороби кісток, хрящів, хвороба Педжета та ін.);
  • запальні процеси в тканинах сухожилля (наприклад тендиніт);
  • зміни у суглобах внаслідок інших синдромів.

Причини розвитку ревматичних захворювань

В загальному можна виокремити наступні причини виникнення ревматичних захворювань:

• дія генетичних чинників;

Проте слід пам’ятати, що виявлення наявність одного гену ще не означає стовідсотковий розвиток захворювання. За результатами, отриманих досліджень можна лише говорити про схильність до хвороби. У випадках якщо в родинному колі пацієнта є хворі на ревматичні захворювання в першу чергу слід уникати факторів, які можуть сприяти розвитку цих хвороб. І при появі будь-яких симптомів відразу звертатися до лікаря.

• вплив інфекційних агентів;
• наслідки травматизації;
• дія медичних препаратів.

Діагностика ревматичних захворювань є досить складною. Адже на сьогоднішній день відомо, що різноманітні ураження суглобів можна зустріти і при багатьох інших «не ревматичних» захворюваннях, таких як:

• порушення функцій серцево-судинної системи;
• порушення функцій ендокринологічної системи;
• наявність інфекційних патологій;
• онкологічні захворювання;
• аутоімунні захворювання та ін.

Прояви ревматичних хвороб

На початкових етапах розвитку ревматичних захворювань людина може зіштовхнутися з наступними симптомами:

• відчуття ранкової скутості (обмежені та ускладнені рухи);
• наявність хронічних больових відчуттів й скутості у спині;
• припухлість, почервоніння суглобів та їх деформаційні зміни;
• підвищена втомлюваність, котра не проходить протягом певного часу;
• больові відчуття у суглобах, навколо суглобових тканин та м’язах (не пов’язані з травмами або надмірними навантаженнями);
• ознаки м’язової дистонії.

При розвитку системних запальних захворюваннях відмічаються наступні симптоми:

• підвищення температури тіла до субфебрильних значень;
• характерні ознаки на шкірі (наприклад виникнення кільцевої еритеми або почервоніння щік та переносиці);
• загальна слабкість та нездужання;
• неконтрольована втрата маси тіла;
• зниження артеріального тиску.

Схильність до розвитку системних захворювань сполучної тканини та дегенеративно-дистрофічних змін у суглобах мають однаковою мірою як чоловіки так і жінки будь якої вікової категорії.

Останнім часом відмічається тенденція «помолодшання» ревматичних захворювань, що значною мірою впливає на стан та якість життя хворих людей.

Особливо прискіпливо за здоров’ям суглобів (які насамперед страждають від ревматичних уражень) варто слідкувати людям:

• котрі ведуть малорухливий, сидячий спосіб життя;
• з генетичною схильністю до розвитку ревматичних захворювань (наприклад серед родичів є випадки хворих з ревматизмом, остеоартрозом, остеопорозом тощо);
• в анамнезі яких хронічні соматичні захворювання;
• котрі мають надмірний рівень навантаження на суглоби;
• курцям (споживання тютюнових виробів збільшує ризик розвитку ревматологічних захворювань та ускладнює перебіг вже існуючих);
• що пережили сильні стресові потрясіння, які можуть стати тригером до розвитку ревматологічних захворювань.

При появі будь яких симптомів необхідно обов’язково звернутися до лікаря. Адже саме від своєчасної діагностики захворювання залежить подальший прогноз та ефективність терапії.

Задля правильної постановки діагнозу та проведення подальшого ефективного лікування досвідчені фахівці медичного центру EUROLAB користуються комплексом діагностичних критеріїв, за допомогою яких лікар може:

• підтвердити/спростувати наявність ревматологічного захворювання;
• встановити причину появи патологічних процесів, котрі і призводять до розвитку ревматичної хвороби;
• оцінити якість проводжуваної терапії;
• спрогнозувати перебіг захворювання.

Лабораторні аналізи для діагностики ревматичних хвороб

Враховуючи різноманітність ревматичних захворювань та чинників, які можуть призводити до їх розвитку, медичний центр EUROLAB пропонує широкий спектр лабораторних досліджень.

Наприклад при підозрі на ревматоїдний артрит доцільним буде здача ревмопроб, а саме:

• Ревматоїдний фактор (RF) – аутоантитіла до Fc-ділянки власних імуноглобулінів G. Є діагностичним маркером для дослідження аутоімунних та хронічних запальних процесів.

Підвищений рівень RF в крові може свідчити про ревматоїдний артрит, наявність дерматоміозиту, синдрому Шегрена, системного червоного вовчака, саркоїдозу та вірусних інфекцій.

Відсутність RF в крові не виключає наявність ревматоїдного артриту. Тому задля точного встановлення діагнозу необхідною є здача комплексу ревматологічних досліджень.

• Антистрептолізин О (ASLO) – антитіла проти стрептококового гемолізину О. Підвищений рівень ASLO відмічається під час гострого періоду захворювання та знижується в період реконвалісценсії та одужання. Тому в клінічній практиці при ревматичних захворюваннях даний показник використовують для спостереження динаміки процесу.
• С-реактивний протеїн (CRP) – білок, наявність якого свідчить про запальні та некротичні процеси в організмі людини, є маркером гострої фази захворювання (в здорової людини є відсутнім).
• С-реактивний протеїн високої чутливості (CRP high sensitivity) – дозволяє визначити базовий рівень CRP.

Для підтвердження/спростування наявності аутоімунних системних захворювань можливим є проведення наступних лабораторних досліджень:

• Системний червоний вовчак – антитіла до Sm.
• Синдром Шегрена, підгострий вовчак – шкірна форма антитіла до SS-A/Ro.
• Синдром Шегрена, неонатальний вовчаковий синдром антитіла до SS-B/La.
• Системний червоний вовчак – антитіла к RNP-Sm.
• Системний червоний вовчак – антитіла до ДНК одноланцюжкової (ss-DNA).
• Скринінг захворювань сполучної тканини (ANA) (антинуклеарні антитіла до антигенів – загальне визначення 11 маркерів (U1-RNP; SS-A/Ro; SS-B/La; centromere B; Scl-70; Jo-1; fibrillarin, RNA Pol III; Rib-P; PM-Scl; PCNA; Mi-2; Sm; Ds-DNA).
• Системні органонеспецифічні аутоімунні захворювання (системний червоний вовчак, дерматоміозит, синдром Шегрена, склеродермія, ревматоїдний артрит, гранулематоз Вегенера, швидкопрогресуючий гломерулонефрит, синдром Чарга-Штрауса, мікроскопічний поліангіїт) – антинуклеарні антитіла IgG (ANA), профіль 3 імуноблот (визначення 15 маркерів: nRNP/Sm, Sm, SS – A, Ro-52, SS-B, Scl-70, PM-Scl, Jo-1, CENP-B, PCNA, dsDNA, Nucleosomes, Histones, Rib.P-protein, AМA-M2).
• Системний червоний вовчак та інші системні захворювання – антитіла до ДНК дволанцюжкової (ds-DNA).
• Рання діагностика ревматоїдного артриту – антитіла до цитрулінованого виментину (Anti-MCV).
• Рання діагностика ревматоїдного артриту – антитіла до циклічного цитрулінованого пептиду (ССР).
• Системний червоний вовчак – антитіла до гістонів.

Для встановлення наявності в організмі інфекційних агентів, котрі призводять до розвитку ревматичних захворювань можливим є проведення наступних лабораторних досліджень:

• Бореліоз, Боррелія бургдорфері, (Borrelia burgdorferi).
• Бореліоз, Боррелія бургдорфері ДНК, скрінінг (B.afzelii, B. Garinii).
• Бореліоз (Borrelia burgdorferi) IgM.
• Бореліоз (Borrelia burgdorferi) IgG.
• Бореліоз, Borrelia (В. burgdorferi sensu stricto, В. garinii, В. afzelii), антитіла IgM – підтверджуючий тест (імуноблот).
• Бореліоз, Borrelia (В. burgdorferi sensu stricto, В. garinii, В. afzelii), антитіла IgG – підтверджуючий тест (імуноблот).

Встановити генетичну схильність до розвитку ревматичних хвороб можна за допомогою визначення певного гену, який відповідає за те чи інше захворювання (або схильність до нього) пройшовши наступні лабораторні генетичні дослідження:

• Генетичний ризик розвитку остеопорозу (LCT, VDR).
• Генетичний ризик розвитку остеопорозу розширений (LCT (13910C>T), VDR (30920 A>G), COL1A1).
• HLA-B27, поліморфізм в гені людського лейкоцитарного антигену.

Є можливість пройти відразу комплексне лабораторне обстеження, обравши необхідну програму лабораторних досліджень:

Подальші дії

При відхиленнях від норми в результатах будь якого з вказаних аналізів необхідно обов’язково звернутися до лікаря. За необхідності у медичному центрі EUROLAB можна отримати консультацію спеціалістів, в компетенцію яких входить лікування ревматичних хвороб:

• ортопед-травматолог;
• невролог;
• кардіолог;
• ендокринолог;
• генетик та ін.;

Для остаточної діагностики лікар може призначити ряд інструментальних методів дослідження, зокрема:

• МРТ суглобів та м’яких тканин (з або без використання контрастної речовини).
• КТ суглобів, кисті чи стопи.
• УЗД дослідження суглобів та м’яких тканин.
• Рентгенографію.
• Доплерографію.
• Денситометрію (ультразвукова та рентгенологічна).
• Ехокардіографію тощо.

На основі отриманих даних спеціаліст матиме можливість підібрати ефективну терапію, відповідно до індивідуальних потреб й особливостей пацієнта.