Печінка – унікальна залоза і найбільший орган після шкіри, що виконує значну кількість важливих для організму людини функцій. Серед них:

• Детоксикація: печінка своєрідний фільтр, через який проходить кров, несучи не лише корисні речовини, а й всі токсини, що потрапляють в організм (лікарські препарати, алкоголь тощо). Виявивши шкідливі речовини вона «затримує» їх та перетворює на більш безпечні сполуки, які потім виводяться з організму через жовч чи сечу.
• Метаболізм та обробка їжі: бере участь у розщепленні білків, вуглеводів і жирів, що надходять в організм разом із продуктами харчування; підтримці адекватного рівня цукру (глюкози) у крові, а ще синтезує холестерин і жири.
• Накопичення цінних вітамінів та мікроелементів: виконує роль депо для вітамінів мінералів та глікогену, що в подальшому можуть знадобитися організму, як джерело швидкої енергії.
• Продукування жовчі: синтезування жовчі, яка зберігається в жовчному міхурі і використовується під час травлення для розщеплення і засвоєння жирів.
• Синтезування: вироблення білків, факторів згортання крові, гормонів.

Симптоми, що вказують на проблеми з печінкою

За нормальних умов печінка здатна швидко регенерувати (відновлюватися), саме тому при появі певних порушень в її роботі симптоми можуть бути настільки неспецифічними, що самостійно правильно їх оцінити буває дуже складно. Наприклад:

• необґрунтована втома (індикатор рівня інтоксикації);
• порушення сну, тривога, апатія, депресія (прояви інтоксикації);
• проблеми зі шкірою - висипання/свербіж;
• порушення менструального циклу (погана детоксикація зайвих естрогенів), поліпи ендометрію, міоми, мастопатії;
• хронічні болі в м'язах та суглобах;
• погана переносимість фізичних навантажень;
• часта сильна спрага;
• погіршення зору;
• пожовтіння білків очей;
• непереносимість жирної їжі, метеоризм тощо.

Більш специфічними для хвороб печінки є такі прояви:

• біль та/або дискомфорт в області правого підребер'я;
• часта нудота, постійне зниження апетиту;
• зміна кольору сечі;
• знебарвлення калу;
• жовтяничне забарвлення шкіри, склер, нігтьової пластини;
• набряки тощо.

Лабораторні аналізи для оцінки функцій печінки

Для перевірки стану здоров'я печінки насамперед рекомендовано пройти аналіз на печінкові проби, які включають різноманітні біохімічні показники, що характеризують функції безпосередньо печінки, та пов'язаних з нею  жовчовивідних шляхів. Основними складовими компонентами печінкових проб є:

• Аланінамінотрансфераза (АЛТ) та аспартатамінотрансфераза (АСТ): ферменти, які виконують важливу роль у білковому обміні клітин печінки. Збільшення рівня АЛТ зазвичай свідчить про пошкодження печінки, тоді як збільшення рівня АСТ може бути пов'язане не лише з ураженням печінки, а й м'язів, інфарктом міокарда та гемолізом еритроцитів. Для того, щоб визначити по підвищеному рівню АСТ пошкоджена печінка чи серцево-судинна система, використовують коефіцієнт де Рітіса – співвідношення АСТ до АЛТ.
• Гамма-глутаматтрансфераза (ГГТ) та лужна фосфатаза (ЛФ): ферменти, що допомагають в оцінці функції жовчного міхура та жовчовивідних проток. Збільшення рівнів ГГТ та ЛФ часто свідчити про обструкцію жовчних шляхів. А високі показники  ГГТ  можуть бути характерними для цирозу та метастазів у печінці.
• Білірубін загальний: є продуктом розпаду гемоглобіну і пігментом жовчі. Вимірювання загального білірубіну та його фракцій (білірубін прямий та непрямий) надає можливість оцінити стан печінки, жовчовивідних шляхів і рівень гемолізу еритроцитів. Рівні білірубіну допомагають в діагностиці причини жовтяниці.
• Загальний білок: відображає загальний вміст альбуміну та глобулінів у крові, свідчить про запальні процеси.

Печінкові проби призначають для діагностики і контролю хвороб печінки, їх показники використовують в оцінці стану печінки при вживанні гепатотоксичних лікарських препаратів, вони передбачені в щорічних профілактичних оглядах.

Серед інших лабораторних аналізів, які часто рекомендують лікарі для діагностики хвороб печінки є:

• РНК вірусів гепатитів (А, В, С, D, Е): аналізи на визначення поточної інфекції того чи іншого вірусного гепатиту. Вчасна діагностика гепатитів допомагає уникнути можливих серйозних ускладнень хвороби, таких як цироз та рак печінки.
• Антимітохондріальні  антитіла (AMA): дані антитіла синтезуються при первинному біліарному цирозі та вказують на його тяжкий перебіг, вони виявляються у 80-90% хворих з первинним біліарним цирозом, їх показники важливі в діагностиці  перехресного синдрому (поєднання аутоімунного гепатиту та первинного біліарного цирозу).
• Фібромакс (Fr) – розрахункові тести (математична модель) для неінвазивної діагностики фіброзу та стеатозу печінки, ступеня тяжкості ураження органу, активності некро-запального процесу.
• Протромбіновий час (PТ) та Міжнародне нормалізоване відношення – це показники згортання крові, але їх важливо знати адже в печінці виробляються необхідні фактори.

Зниженні або підвищенні показники печінкових проб та інших лабораторних аналізів, спостерігаються при наступних захворюваннях печінки:

• Гострий та хронічний вірусний гепатит: підвищення рівнів АЛТ, АСТ.
• Аутоімунний гепатит: підвищення показників АЛТ, АСТ, а також ГГТ.
• Жирова хвороба печінки: збільшення рівнів АЛТ, АСТ.
• Цироз печінки: підвищення показників АСТ і АЛТ, низький рівень альбуміну та підвищений рівень білірубіну.
• Жовтяниця: загальний білірубін та його фракції можуть бути використані для встановлення причини жовтяниці, що пов'язана з печінковими захворюваннями або порушеннями в роботі жовчовидільної системи.
• Жовчнокам'яна хвороба: збільшення рівнів лужної фосфатази та ГГТ.
• Токсичні ураження печінки: печінкові тести можуть бути використані для виявлення пошкодження печінки, спричиненого токсичними речовинами, такими як ліки або різноманітні хімічні сполуки.
• Пухлини печінки (гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК): підвищення рівня печінкових ферментів і альфа-фетопротеїну (АФП).