Нирки є дуже важливим багатофункціональним парним органом, що розташовується в заочеревинному просторі.

В першу чергу за допомогою нирок з організму виводиться зайва рідина, а разом з нею кінцеві продукти повсякденного метаболізму, обміну речовин, в тому числі білків у вигляді азотистих шлаків. Через нирки виводяться й різні токсини та залишки лікарських препаратів.

Також нирки контролюють необхідний рівень мікроелементів в організмі, беруть участь у підтримці сталого кислотно-лужного балансу. Наприклад, у разі недостатнього виведення фосфору нирками його надлишки утворюють нерозчинні сполуки з кальцієм, які осідають на внутрішніх оболонках кровоносних судин, через що порушується кровоток. Водночас кальцій не потрапляє до кісток у необхідній кількості і вони стають крихкими.

Нирки також впливають на артеріальний тиск, а шляхом синтезу еритропоетину нирки стимулюють утворення нових еритроцитів у кістковому мозку.

Нирки виконують ще багато важливих функцій у регулюванні роботи організму. Фізіологи порахували що за добу кров людини 300 разів проходить через нирки, тобто протягом доби у нирках фільтрується до 1500 літрів крові.

Структурною одиницею нирки є нефрон, саме у ньому відбувається фільтрація крові та утворення сечі. Сеча формується у два етапи – фільтрації та зворотного всмоктування. Спочатку завдяки різниці тиску молекули води та інших невеликих сполук потрапляють із плазми крові через стінку капіляра до порожнини капсули нефрона, утворюючи первинну сечу. Від плазми вона відрізняється відсутністю білків, за добу її утворюється до 150 літрів, містить у собі сечовину, сечову кислоту, глюкозу, вітаміни, амінокислоти. В подальшому у звивистих канальцях у кров знову всмоктується 99 відсотків води, а з нею вуглеводи, вітаміни, амінокислоти, деякі солі, тобто необхідні для організму сполуки повертаються в кров, а шкідливі і непотрібні залишаються в сечі і в подальшому виводяться з організму.

Порушення роботи нирок

Оскільки нирки виконують значну кількість функцій в організмі їх стан тісно пов'язаний з іншими органами та системами.

Що впливає на роботу нирок?

• Розлади ендокринної (цукровий діабет, ожиріння), серцево-судинної (гіпертонія) та нервової (контроль роботи нирок) систем.
• Порушення обміну речовин.
• Зміни кровопостачання в нирках.
• Інфекційні процеси.
• Механічні пошкодження та травми, що впливають на відток сечі.
• Вроджені аномалії та спадкові дефекти.
• Отруєння важкими металами (мишʼяком, ртуттю, свинцем).

Cимптоми, що вказують на проблеми з нирками

• Замалий або завеликий обсяг виділення сечі.
• Болісне сечовипускання або нетримання сечі.
• Зміна забарвлення, прозорості сечі або поява неспецифічного запаху (аміачного, фруктового та інших).
• Високий артеріальний тиск.
• Гострий біль у поясниці чи боку.
• Біль у нижній частині живота.
• Епізодична нудота та блювання.
• Набряки обличчя, рук та\чи ніжніх кінцівок.
• Анемія.

Найбільш поширені хвороби нирок

Сечокамʼяна хвороба - це хронічне захворювання нирок та сечовивідних шляхів через появу конкрементів (сечових каменів). Типовим симптомом є ниркова колька - надзвичайно сильний біль в області нирки або внизу живота, біль може іррадіювати в пахвину. Також може супроводжуватися нудотою та блюванням.

Пієлонефрит – запальний процес тубулоінтрестиціальної тканини нирок. Причина захворювання – бактеріальна інфекція (кишкова паличка, стафілококи, ентерококи, протей та інші). Розвиток інфекції у нирках можуть спричинити імунодефіцит, порушення мікроциркуляціїї в нирках, надмірне утворення оксалатів та уратів, аномалії сечової системи та вроджені дефекти.

Ниркова недостатність – розлади функції клубочково-канальцевого апарату нирок, що супроводжуються порушеннями водного, азотистого, електролітного та інших видів обміну. Виникає внаслідок гострих та хронічних захворювань нирок.

Гломерулонефрит - це автоімунне захворювання нирок, що виникає внаслідок стрептококової інфекції (ангіна, скарлатина та ін.), також може бути спричинене іншими мікроорганізмами, вірусами, хімічними речовинами.

Нефротичний синдром – особливий симптомокоплекс, який включає наявність набряків, протеїнурії, гіперхолестеринемії, гіпопротеїнемії та гіперальфа-2-глобулінемії. Існують різні форми та типи нефротичного синдрому.

Крім того часто діагностують пухлини нирок, різноманітні кісти, туберкульозне ураження, травми, діабетичне ураження нирок тощо.

Лабораторні аналізи для оцінки функцій нирок

Для діагностики захворювань нирок, причин їх виникнення та стадії ураження лікарі призначають проведення ряду лабораторних аналізів.

Загальний аналіз сечі

В першу чергу проводять загальний аналіз сечі, оцінюються її прозорість та колір, вимірюються питома вага та кислотно-лужний стан, кількість білку, під час мікроскопії осаду підраховується кількість лейкоцитів та виявляються нетипові елементи.

Цього буває достатньо щоб визначитися з попереднім діагнозом.

Для більш поглибленої діагностики проводять загальний аналіз крові та біохімічні дослідження крові.

Загальний аналіз крові

За допомогою загального аналізу крові можна припустити або виключити наявність запального процесу та ступінь його вираженості, оцінити кількість гемоглобіну та стан еритроцитів.

Біохімічні дослідження крові

• Креатинін. Ця азотовмісна речовина задіяна в енергетичному обміні здебільшого у м’язових тканинах, утворюється шляхом гідролізу креатин-фосфату у м’язах та виводиться нирками з сечею. Рівень креатиніну дозволяє діагностувати фільтраційну здатність нирок. Його показник значно зростає при гострій та хронічній нирковій недостатності. Відхилення від нормальних значень потребують подальшого обстеження.
• Сечовина. Це один з кінцевих продуктів обміну білків в організмі, що містить азот. Вона синтезується в печінці, переноситься з кров'ю до нирок, фільтрується у нефроні та виводиться з сечею. Сечовина є ключовим маркером роботи нирок, оскільки за нею можна визначити, наскільки ефективно вони виводять з організму всі зайві речовини. Підвищення рівня показників сечовини сигналізує про хронічну або гостру ниркову недостатність, обструкцію сечовидільних шляхів, серцево-судинні захворювання, важкі інфекційні хвороби або значні ушкодження тканин органу. Водночас високій рівень сечовини може спостерігатися на тлі збільшення інтенсивності білкового обміну та катаболізму білків при абсцесах, пухлинах, значних опіках чи травмах, а також при зневодненні через блювоту, діарею, недостатнє вживання рідини, сечогінну терапію.
• Сечова кислота. Є кінцевим продуктом розпаду пуринів – азотовмісних сполук, що містяться в наших клітинах і важливі у хімії ДНК та РНК. Здебільшого виводиться через нирки з сечею. Зростає при гострій та хронічній нирковій недостатності. За результатами цього показника можна проводити оцінку функції нирок та відслідкувати ефективність лікування ниркової недостатності. Її показник важливий при діагностиці сечокамʼяної хвороби, подагри та інших захворювань.
• Аналіз на електроліти дозволяє оцінити рівні електролітів (калій, натрій, хлор, кальцій) у плазмі крові. Електроліти париймають участь в клітинному обміні, згортанні крові, підтримують водний баланс і необхідний рівень кислотності (pH).

Для глибокої діагностики порушень в роботі нирок проводять додаткові дослідження:

• Загальний білок в ранковій та добовій сечі. Невелика кількість білку може виявлятися у сечі практично здорової людини, що обумовлено цілком фізіологічними процесами. Підвищена кількість білку в сечі (протеїнурія) може свідчити про порушення балансу між процесами його фільтрації та реабсорбції. Головними причинами протеїнурії є: збільшення проникності гломерулярного фільтра для білків плазми (гломерулярна протеїнурія); порушення канальцевої реабсорбції профільтрованих білків (тубулярна протеїнурія); парапротеїнемія; зміна ниркової гемодинаміки; потрапляння білків епітелію канальців і сечовивідних шляхів у тубулярну рідину у великій кількості.

Також важливим діагностичним маркером є рівні виділення білка з сечею:

• Альбумін (від albumen — білок) у сечі. Надмірне виділення білка із сечею є характерною біохімічною ознакою важкого перебігу цукрового діабету, внаслідок якого може виникнути ниркова недостатність. Альбумінурія може бути єдиним індикатором захворювання нирок на ранній стадії.
• Альбумін-креатинінове співвідношення сечі (АКС). Рекомендовано проводити щорічно для пацієнтів з цукровим діабетом, з артеріальною гіпертензією, та тих, хто має супутні серцево-судинні захворювання.