Звісно ж, кожна вагітність є особливою та неповторною, однак певні ситуації вимагають специфічного підходу до спостереження. Давайте поговоримо про деякі з них.
Багатоплідна вагітність
Багатоплідною вважається така вагітність, при якій в тілі жінки розвиваються одночасно два (або більше) плоди. На жаль, незважаючи на подвійну (чи навіть більше) радість, яку викликають ці вагітності у майбутніх батьків, для лікарів така вагітна завжди є центром уваги через підвищені ризики можливих ускладнень.
Так, близько 60% діток з багатоплідних вагітностей народжуються недоношеними, і приблизно стільки ж із них мають проблеми, пов’язані з затримкою внутрішньоутробного розвитку. Тому у період спостереження за такими вагітностями лікар акушер-гінеколог рекомендує вагітній більш розширений перелік обстежень, а частота УЗД при певних варіантах багатоплідних вагітностей має сягати 1 рази на 2 тижні!
Якщо порівнювати із звичайною вагітністю без ускладнень, де УЗД проводиться 2-3 (в залежності від ситуації) рази за всю вагітність, це – значна різниця. Також особлива увага приділяється обстеженню на анемію, спостереженню за факторами ризику передчасних пологів (у т.ч. довжиною шийки матки) та тяжкого ускладнення вагітності – прееклампсії.
Вагітність після використання ДРТ (ЕКЗ)
Серед людей, не дотичних до медицини, є упередження, що вагітність після використання допоміжних репродуктивних технологій (у тому числі екстракорпорального запліднення) найчастіше буває багатоплідною. Дійсно, такі ситуації бувають, і в такому разі спостереження за вагітністю буде мати особливості, описані вище. Але у переважній більшості випадків на сьогодні під час ЕКЗ використовується 1 ембріон для 1 протоколу переносу і, відповідно, вагітності у основної більшості жінок теж будуть звичайними – одноплідними.
Те, що насправді буде відрізняти вагітності після ДРТ від тих, що настали природнім шляхом, це: наявність факторів, які призвели до непліддя і можуть впливати на розвиток вагітності і використання гормональних препаратів для підтримки настання вагітності від самого її початку. Ці препарати зазвичай призначаються як мінімум до 12го тижня вагітності, після цього ж, якщо все йде добре, можуть бути повністю відмінені. В іншому спостереження за вагітністю буде цілком звичайним.
А от фактори, які викликали непліддя, можуть бути дуже різними, і як впливати на спостереження за вагітністю (наприклад, проблеми із загальним здоров’ям жінки, наявність великих вузлів міоми матки та стан після їх видалення тощо), так і не мати на нього жодного впливу (наприклад, чоловічий фактор непліддя, непрохідність маткових труб тощо).
Вагітність з ризиком ізоімунізації (резус-конфлікту)
Такий ризик найчастіше виникає за наявності негативного резус-фактору крові у матері та позитивного резус-фактору дитини та значно рідше – за наявності 0 (1ї) групи крові у матері та будь-якої іншої групи крові у малюка. Фактично, при цьому імунна система матері розпізнає кров плода як «ворожий агент» та намагається її знищити. Як не дивно, більшість таких станів не має значних наслідків, але у невеликому відсотку випадків плода може загрожувати анемія, дуже рідко – навіть фатальна.
Саме тому при настанні вагітності у всіх жінок визначають групу крові та її резус-фактор і, у випадку виявлення потенційно небезпечної ситуації, проводять специфічне обстеження: при взятті на облік та у 28 тижнів проводиться дослідження крові на наявність тих антитіл, які можуть руйнувати еритроцити плода. Якщо такі антитіла не виявлені, це говорить про низькі ризики розвитку ускладнень даної вагітності, і подальший нагляд відбувається близько до стандартного. Відрізняється тільки те, що на 28-34му тижні вагітності та протягом 3х діб після пологів вводиться антирезусний імуноглобулін – препарат, який знижує імовірність ізоімунізації у майбутньому.
А от якщо такі антитіла виявлені, слід проводити їх контроль у динаміці (контролювати їх рівень близько 1 разу на 2 тижні) та частіше проводити УЗД плода, шукаючи специфічні ознаки анемії плода, що може починатися у цей період. Інколи, якщо наявні ознаки тяжкої анемії плода, потрібно буває навіть провести забір крові плода з пуповини, або обмінне переливання крові, проте такі випадки – велика рідкість.
Вагітність із соматичними захворюваннями
Спостереження вагітних з соматичними захворюваннями (тобто такими, які не пов’язані із гінекологією – кардіологічними, урологічними, або будь-якими іншими), звісно ж, залежить від самої наявної патології.
Якщо захворювання гостре, зазвичай бувають потрібні 1-2 консультації вузького спеціаліста для точної діагностики та призначення відповідного, припустимого при вагітності, лікування. Якщо ж захворювання хронічне, то протягом всієї вагітності час від часу консультації відповідних спеціалістів мають повторюватися, як і спеціальні обстеження (аналізи крові, сечі, УЗД, тощо). Більшість проблем із загальним здоров’ям мають спеціальні програми для спостереження і лікування саме у випадку вагітності, з особливим контролем стану здоров’я матері та плода.
Вагітність у пар старшого віку
По-перше, треба сказати, що, якщо вагітність вже настала, для її протікання вік батька не матиме значення. А от вік вагітної жінки, на жаль, має вплив на величезну низку аспектів. Проте, це не означає, що ведення кожної вагітності у жінок старшого віку проводиться якось нетипово. Насправді, вік вагітної – це лише фактор ризику різних патологій та ускладнень, який необхідно брати до уваги та реагувати відповідно.
Так, під час проведення першого пренатального скринінгу (аналіз даних УЗД плода, аналізів крові та певних особливостей вагітної, як-от, наприклад, вік) ми отримуємо фактично два варіанти висновку. Якщо все нормально, і ризики хромосомних аномалій у даній вагітності низькі, тоді, незважаючи на вік, подальше спостереження буде звичайним. А от якщо ризики підвищені, то вагітній буде рекомендована консультація генетика для визначення об’єму подальшого обстеження.
Схожа ситуація і з ризиком виникнення прееклампсії, одного з тяжких ускладнень вагітності. Старший вік вагітної підвищує цей ризик, однак ці дані вираховуються на початку вагітності і відповідно до них лікар робить певні призначення для профілактики прееклампсії, якщо ризик в цілому підвищений. Або не робить таких призначень, якщо, незважаючи на вік, ризик в цілому низький.
Тобто, вік вагітної, хоча і впливає на вагітність, підвищуючи імовірність певних патологій, не потребує окремого протоколу спостереження, більш частих УЗД, тощо. Він є одним із параметрів, які лікар бере до уваги на самому початку спостереження за вагітністю для того, щоб краще зрозуміти, де саме у цій вагітності є «тонкі місця», які потребують особливої уваги або навіть спеціальних призначень.
