УЗД органів малого тазу може бути призначене лікарями різних спеціальностей: його може призначити сімейний лікар, терапевт, хірург, гастроентеролог, уролог та, звісно, акушер-гінеколог.
Причиною для такого призначення може бути підозра на відповідне захворювання (міому матки, поліпи ендометрія, кісту яєчника і т.д.), спостереження за відомою патологією або вагітністю, та просто як профілактичне обстеження.
Призначають при наступних симптомах
- болі у нижній частині живота;
- кровотечі (крім менструальних/нетипові для менструальних);
- виділення незвичайного характеру (запах, колір);
- нерегулярний менструальний цикл, затримка очікуваної менструації;
- болісні відчуття під час статевого акту;
- біль у попереку, що віддає у нижню частину живота;
- утруднення при сечовипусканні, болісне сечовипускання;
- спостереження за розвитком вагітності;
- спостереження за наявною гінекологічною патологією та ін.
Діагностика
Під час УЗД органів малого тазу у жінок проводиться обстеження:
- матки;
- шийки матки;
- маткових труб;
- яєчників;
- сечового міхура;
- органів та просторів, що оточують органи малого тазу: кишечника, судин, зв’язок і т.д.
У процесі проведення УЗД лікар аналізує та оцінює розмір органів, їх структуру і розташування. Обстеження дає йому можливість точно встановити наявність вагітності та оцінити її розвиток, виявити доброякісні патології, запідозрити наявність злоякісних змін.
Підготовка
Правильна підготовка до УЗД органів малого тазу у жінок необхідна для досягнення достовірного результату дослідження.
Гінекологічне УЗД може бути проведене у будь-який день менструального циклу (навіть у період менструації). Однак діагностика певних патології може вимагати проведення УЗД у конкретні періоди циклу, тож найкраще отримати консультацію лікаря ще до УЗД, у тому числі для визначення найкращого моменту для його проведення.
Існують три основні техніки проведення гінекологічного УЗД:
- трансвагінально (коли датчик вводиться у піхву),
- трансабдомінально (коли датчик знаходиться на поверхні живота),
- трансректально (коли датчик вводиться у пряму кишку).
Трансвагінальне УЗД наразі використовується найчастіше, тому що дає найбільш якісне зображення і дозволяє точно діагностувати переважну більшість патологій. Таке УЗД безболісне (якщо немає тяжких захворювань), хоча може бути неприємним приблизно на тому ж рівні, як і огляд на гінекологічному кріслі. Триває трансвагінальне УЗД зазвичай 5-10 хвилин, перед ним лікар попросить вас спорожнити сечовий міхур. Особлива підготовка до такого варіанту УЗД не потрібна.
Трансабдомінальне УЗД проводиться переважно у тих випадках, коли недоступне трансвагінальне УЗД (наприклад, у період до першого статевого контакту); якщо зона, яка цікавить лікаря, знаходиться високо над лобком (вагітність великого терміну, великі вузли міоми тощо), або ж коли трансвагінальний огляд чимось ускладнений (наприклад, петля кишечника перекриває яєчник).
Часто трансвагінальне УЗД може бути доповнене трансабдомінальним, якщо виникла така необхідність.
До трансабдомінального УЗД обов’язкова підготовка: необхідно мати гарно наповнений сечовий міхур! Потрібного ефекту зазвичай можна досягти, якщо за годину до обстеження випити як мінімум один літр рідини та не спорожнювати сечовий міхур.
Трансректальне УЗД проводиться досить рідко, переважно у тих випадках, коли у дівчат у період до першого статевого контакту необхідно провести УЗД, однак отримане трансабдомінально зображення не дозволяє точно діагностувати проблему.
Таке УЗД є дискомфортним, однак безболісним, за відчуттями нагадує початок процедури очищення кишечника, триває 5-7 хвилин і зазвичай цілком спокійно переноситься підлітками.
Спеціальна підготовка тут також не потрібна, хоча бажано, щоб кишечник пацієнтки був спорожнений у день обстеження та, як правило, також потрібне спорожнення сечового міхура прямо перед обстеженням.
Протипоказання
УЗД органів малого тазу у жінок абсолютно безпечна процедура, яка не має протипоказань, а конкретну методику та час обстеження має обрати лікар, з урахуванням особливостей вашого здоров’я.
