Сифіліс - інфекційне захворювання, що викликається блідою трепонемою (Tгероnema pallidum), яка передається переважно статевим шляхом і вражає не лише геніталії, а й нервову систему, внутрішні органи, шкіру та інші анатомічні структури. Захворюваність на сифіліс населення характеризується періодичними хвилеподібними підйомами, які пов'язують як із впливом соціальних факторів (війни та інші соціальні потрясіння, посилена міграція населення, зміна норм сексуальної поведінки), так і з біологічними (зміни вірулентності збудника).
Загальна характеристика
Tгероnema pallidum (трепонема паллідум або бліда трепонема) - передається при безпосередньому контакті з зараженою людиною та розвивається протягом трьох-чотирьох інкубаційних тижнів. Може передатися дитині від інфікованої матері під час вагітності.
Перший прояв сифілісу - поява на шкірі твердого шанкра (виразки з твердою основою). Вторинний прояв - висип по всьому тілу, включаючи слизові, долоні та підошви ніг.
Тривалий час висипання можуть з'являтися на деякий час, а потім зникати. У такі моменти людина відчуває що вона одужала, але насправді трепонема паллідум поступово проникає в усі органи, вражаючи нервову систему та печінку.
Показання для призначення
- обов'язкове обстеження – пацієнти стаціонарів, вагітні, донори, медичні працівники, працівники дитячих установ, торгівлі та громадського харчування;
- виявлення та обстеження осіб, які мали статеві або побутові контакти з хворим;
- люди, з симптоми первинного сифілісу;
- перший та останній триместри вагітності;
- обстеження дитини, народженої від хворої матері;
- ВІЛ-інфіковані особи;
- диференційна діагностика:
- за наявності позитивних результатів виявлення специфічних антитіл до трепонем: інфекційні, аутоімунні захворювання, цукровий діабет, злоякісні новоутворення, антифосфоліпідний синдром та ін.
Клінічна значимість
Діагностика сифілісу
Для лабораторної діагностики сифілісу використовують методи, що дозволяють виявити збудника (пряма детекція) або зафіксувати присутність специфічних внтитіл, вироблених організмом у відповідь на впровадження блідої трепонеми (серологічна діагностика).
Імунологічні методи для виявлення антитіл (серологічні дослідження) поділяють на:
- нетрепонемні та трепонемні;
- відбіркові та підтверджуючі.
Трепонемними називають тести, у яких як Ag використовують білки трепонем (інтактні трепонеми, очищені трепонеми, рекомбінантні Ag), і, отже, у ході реакції з ними реагують специфічні антитіла саме до трепонеми.
Нетрепонемні тести визначають антитіла до ліпід-білкових комплексів, що вивільняються з пошкоджених клітин господаря під впливом сифілітичної інфекції або входять до складу мембрани блідої трепонеми. Такі антитіла можуть з'являтися не тільки внаслідок сифілісу, але й інших гострих та хронічних захворювань, при яких спостерігається руйнування тканин.
Алгоритм обстеження та ведення пацієнтів при сифілісі
При клінічній підозрі на сифіліс (наявність типових висипань) виконують один нетрепонемний і один трепонемний тест, і при позитивному результаті, повторюють нетрепонемний і ставлять друге підтвердження тесту.
Контрольні дослідження для виявлення антитіл після лікування проводять тими ж методами, що і первинне – кожні 3 місяця протягом першого року після закінчення повноцінного курсу терапії, а надалі – 1 раз на 6 місяців.
Основним при контрольному обстеженні повинен бути один з найбільш достовірних нетрепонемних тестів у кількісному варіанті. При зниженні титру через 4-6 місяців у 4 рази терапію вважають ефективною.
Заключне обстеження проводять не раніше ніж через 1-1,5 роки після закінчення повноцінного курсу терапії, воно має бути клінічним та лабораторним – проводиться комплекс тих же тестів для виявлення антитіл – РПГА, ІФА та RPR. За відсутності (крайнього уповільнення) негативації нетрепонемного тесту слід обговорювати питання повторному курсі терапії.
Зняття з обліку проводять після:
- отримання трьох послідовних негативних результатів RPR (МРП),
- обстеження фахівців (невролога, офтальмолога, отоларинголога),
- лікворологічного обстеження (при показаннях).
Матеріал для дослідження
- Венозна кров.
- Мазки, взяті з урогенітального тракту, прямої кишки, ротоглотки; відокремлюване везикул (бульбашкового висипу) та виразково-ерозивних уражень шкіри і слизових оболонок.
Правила підготовки пацієнта
Стандартні умови здачі аналізів - вранці натщесерце. Не рекомендується здавати кров після прийому алкоголю, лікарських препаратів.
За три години до аналізу утриматися від сечовипускання. Протягом трьох діб виключити статеві контакти. Два тижні не вживати антибактеріальні препарати.
Жінкам за три дні до дослідження протипоказані: спринцювання, постановка внутрішньовагінальних свічок, мазей, тампонів. Матеріал не здається під час менструації (через 3 дні після її закінчення).
