Сучасний рівень розвитку молекулярної генетики зробив можливим встановлення генетичних причин (мутації генів) розвитку захворювань печінки та дозволив персоніфікувати лікування кожного конкретного пацієнта, особливо новонароджених дітей та дітей перших років життя. Індивідуальний підхід до терапії збільшує її ефективність та суттєво покращує якість життя пацієнта.
З 1 жовтня 2022р. в Україні запрацював Закон «Про розширений неонатальний скринінг» згідно норм якого, всім новонародженим малюкам проводять генетичне тестування на 21 моногенну хворобу, з метою раннього виявлення спадкової чи вродженої патології.
Оскільки рідкісні орфанні хвороби за своїми клінічними симптомами різноманітні, важливо зупинитися на розумінні відмінностей та особливостей лізосомних хвороб накопичення, спровокованих мутаціями генів GBA, LIPA, NPC1, NPC2, SMPD1, що впливають на життєво важливі процеси та вражають ключові органи людини.
Загальна характеристика
Лізосомні хвороби накопичення (Lysosomal Storage Diseases) – генетичні захворювання, які розвиваються в наслідок мутації генів, що спричиняють порушення функції ферментів в клітинних органел, а саме, лізосом. Це веде до накопичення аномального глікогену, глікозаміногліканів, ліпідів в клітинах життєво важливих органів – печінки та серця. Лікування базується на застосуванні ферментозамісних препаратів, підібраних на основі патогенетичних даних (виявлений ген – один фермент-медикаментозний препарат, наприклад, фермент гальсульфази).
Хвороба Гоше є спадковим дефіцитом лізосомного ферменту глюкоцереброзідази. Прояви захворювання значно варіюють залежно від типу, однак найбільш часто відмічають гепатоспленомегалію (одночасне збільшення печінки та селезінки) або зміни ЦНС. Причиною захворювання виступає ген глюкоцереброзідази GBA картований в локусі 1q21.
Хвороба Фабрі – це лізосомна хвороба накопичення, з мутацією гена GLA, яка характеризується відсутністю активності α-галактозидази А (α-GAL A), утворенням глоботріаозилцераміду (GL-3) в клітинах печінки, нирок, м’язів та інших органів з розвитком несумісних з життям ускладнень та стрімкою появою критичних станів.
Мукополісахаридоз VI типу, або синдром Марото-Ламі – форма мукополісахаридозу з дефіцитом ферменту лізосом N-Ацетилгексозамін-4-сульфатсульфатази.
Муколіпідози – сукупність лізосомних хвороб накопичення, яким характерний дефіцит того чи іншого ферменту. В залежності від клінічних проявів та типу дефіцитного ферменту муколіпідози поділяють на 4 групи.
Мутації гена LIPA виступають молекулярно-генетичною причиною розвитку хвороби Вольмана, що пов’язана з ризиком дитячої смертності на першому році життя. Захворюванню характерні розвиток порушень функцій печінки, її збільшення, стан гіперліпідємії з гіпертригліцеридемією, метаболічний токсикоз з наслідками для всього організму.
Згідно законів генетики хвороби з ферментною недостатністю в своїй більшості мають аутосомно-рецесивний тип успадкування (обидва батьки є носіями дефектного гена). Винятками є мукополісахаридоз Хантера (МПС II) і хвороба Фабрі (успадкування за Х-зчепленим рецесивним або домінантним типом).
Підготовка до обстеження
Особливої підготовки не потрібно, проводиться відбір зразків венозної крові у пацієнта (дитини чи дорослої людини), який має клінічні прояви спадкового захворювання печінки та / або наявні симптоми синдромальної вродженої спадкової хвороби, яку потрібно підтвердити ДНК дослідженням та визначити ген-фермент зв’язок.
Перед дослідженням рекомендовані консультація лікаря гематолога, гастроентеролога, педіатра (для дітей), УЗД печінки та органів черевної порожнини, біохімічний розгорнутий аналіз крові з печінковими пробами.
Призначення щодо проведення молекулярно-генетичних тестів для підтвердження тієї чи іншої лізосомної хвороби накопичення повинен робити виключно лікар генетик. Рішення щодо вибору генетичного тесту приймається під час консультації у генетика на підставі оцінки всіх клінічних проявів, об'єктивного стану пацієнта та з урахуванням сімейного анамнезу.
Можлива і важлива пренатальна інвазивна діагностика плоду на виявлення синдрому Марото-Ламі, муколіпідозів, хвороби Гоше, мукополісахаридозу Хантера, хвороби Фабрі та ін. Дослідження відбувається на культурах клітин плода. Забір біологічного матеріалу (невелика кількість пуповидної крові – кордоцентез, або навколоплідних вод чи клітин плаценти – біопсія хоріона) проводиться у вагітної жінки з 18 по 20 тиждень вагітності.
Метод дослідження
Молекулярно-генетичне дослідження.
Тип матеріалу
Проводиться відбір зразків венозної крові.
