Гепатит G (HGV), ПЛР

Загальна характеристика

Вірус гепатиту G (hepatitis G virus (HGV)) – інфекційний агент, котрий здатний вражати печінку, викликати її запалення та спричиняти розвиток захворювання «гепатит».

Вірус гепатиту G – РНК-вмісний, лімфотропний вірус. Відносить до родини Flaviviridae (тієї ж що і вірус гепатиту С).

Вперше вірус був виділений у 1995 році від хворого, що мав хронічний гепатит печінки (при цьому інші маркери вірусних гепатитів були відсутніми). Даний інфекційний агент відразу був віднесений до вірусів здатних вражати печінку.

Відомо що вірус налічує 7 генотипів та велику кількість субтипів, котрі є поширеними у різних країнах світу. Геном збудника складається із структурних (Е1, Е2) та неструктурних (NS2, NS3, NS4, NS5) ділянок, які кодують відповідні білки, функції яких аналогічні HCV. Особливістю HGV є наявність дефектного ядерного (core) білка або повна його відсутність, відсутність у структурній зоні геному гіперваріабельної області, а отже, і основних генотипів. Геном вірусу гепатиту G на 27% є ідентичним з вірусом гепатиту С. HGV є нестійким у навколишньому середовищі та швидко гине при кип’ятінні.

На сьогодні ще продовжується вивчення даного інфекційного агента та його безпосередній вплив на розвиток гепатиту печінки.

Зазвичай наявність HGV спостерігається у поєднанні з вірусами гепатиту В, С та D. Існують наукові дослідження, котрі вказують на HGV як на «помічника» вірусу гепатиту С, адже він є присутнім саме при фульмінантних формах гепатиту С. У таких випадках інфекційний процес має надзвичайно важкий перебіг. Існує припущення, що неефективність терапії гепатиту С обумовлена саме наявністю HGV в організмі хворого (тобто у випадках мікст-інфекції).

Вірус діагностується у пацієнтів з хронічним гепатитом, цирозом печінки та гепатоцелюлярною карциномою (хоча і не існує доказів участі вірусу у даних патологіях). Також діагностується у 85% споживачів ін’єкційних наркотичних речовин (коли використовується саме парентеральний механізм введення).

Потрапивши до організму відбувається розмноження вірусу у клітинах печінки (гепатоцитах), у клітинах судин та нервових, а також у нижніх шарах слизових оболонок. Небезпечним є те, що захворювання може протікати безсимптомно протягом досить тривалого часу.

Симптоми вірусного гепатиту G є такими, як і при інших вірусних гепатитах. Зазвичай симптоми гепатиту G розвиваються через 2-4 тижні після інфікування та характеризуються наступними проявами:

• жовтяниця (шкірні покриви та склери очей набувають жовтого кольору);
• больові відчуття та важкість у правому підребер’ї;
• підвищена втомлюваність.

Найчастіше HGV протікає у хронічній формі або у формі вірусоносійства (джерелом збудника є хворий або носій).

Вірус передається через кров, імовірність зараження гепатитом G існує при:

• медичних маніпуляціях (при переливанні крові, гемодіалізі та ін.);
• статевих контактах;
• нанесенні татуювань, пірсингу;
• дитина може заразитися під час пологів.

Групу ризику розвитку гепатиту G складають:

• медичні працівники;
• особи, котрі мають імунодефіцитні стани;
• споживачі ін’єкційних наркотичних речовин;
• пацієнти, яким проводили пересадку органів або переливання крові;
• особи, котрим проводили медичні втручання з використанням нестерильного обладнання;
• особи, які ведуть безладне статеве життя.

Метод дослідження

Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)/Polymerase chain reaction (PCR).

Метод дає можливість достатньо швидко та з високою ефективністю встановити наявність вірусу в організмі.

На сьогодні саме ПЛР – є методом вибору при встановленні вірусного гепатиту G.

РНК вірусу не завжди знаходиться у кровотоці, тому інколи може визначатися не відразу, а лише при проведенні повторних досліджень.

Показання до обстеження

Особливу увагу щодо обстеження слід звернути наступним категоріям людей:

• особам, котрі контактують безпосередньо з кров’ю (медичні працівники, люди котрі мали переливання крові та споживачі ін’єкційних наркотичних речовин);
• особи котрі контактують зі споживачами ін’єкційних наркотичних речовин;
• особи котрі контактують з людьми, інфікованими гепатитом С;
• особи, котрі мають раніше виявлений гепатит С;
• особи які мають в анамнезі гепатит С;
• розвиток цирозу печінки або раку.

Дослідження на наявність вірусного гепатиту G призначають:

• проведення скринінгу перед плануванням вагітності;
• проведення скринінгу осіб з групи ризику;
• задля проведення диференційної діагностики з іншими збудниками вірусних гепатитів;
• діагностика мікст-гепатитів;
• задля встановлення вірусоносійства або ризику розвитку хвороби серед контактних осіб хворого.

Слід зауважити, що при активній стадії вірусної реплікації гепатиту G відбувається пригнічення реплікації вірусу імунодефіциту людини, що може призводити до зниження чутливості при обстеженні на наявність ВІЛ.

Матеріал для дослідження

Плазма периферичної крові.

Правила підготовки пацієнта

Плазма крові:

• для отримання плазми крові проводиться відбір крові натщесерце, або не раніше, ніж через 3 години після прийому їжі;
• виключити вживання смажених, копчених, жирних продуктів, алкоголю, газованих напоїв та свіжих соків за добу;
• за два дні припинити прийом лікарських препаратів, котрі впливають на роботу печінки (якщо інше не визначено лікарем);
• за два дні не відвідувати сауни та лазні;
• за добу виключити фізичні навантаження;
• безпосередньо перед здачею крові не дозволяється вживати каву, чай та палити (можна лише випити невелику кількість чистої води).

Далі процедуру отримання плазми крові проводять кваліфіковані спеціалісти у лабораторії.