Флороценоз, бактеріальний вагіноз

Бактеріальний вагіноз – це гостре або хронічне інфекційне захворювання, при якому уражується слизова оболонка піхви. Інколи дане захворювання ще називають дисбіозом піхви.

Захворювання викликає значний фізичний та психологічний дискомфорт у жінки, а також у своєму наслідку може провокувати інші різноманітні захворювання репродуктивної системи та призводити до серйозних ускладнень.

Метод дослідження

Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)/Polymerase chain reaction (PCR).

Дослідження на біоценоз піхви дозволяє виявити порушення мікробного балансу жіночих статевих органів та визначити наявність ДНК досліджуваних збудників у кількісному співвідношенні.

Загальна характеристика

Бактеріальний вагіноз – клінічний симптомокоплекс, розвиток якого спостерігається внаслідок зміни екології піхви, тобто коли нормальна мікрофлора (яка представлена переважно Lactobacillus spp.) повністю або частково заміщується переважно анаеробною мікрофлорою.

Існує більше ніж 200 різних мікроорганізмів, котрі виявляються при проведенні дослідження при бактеріальному вагінозі. Проте вважається що ключова роль у розвитку даного захворювання належить саме Gardnerella vaginalis, адже саме вона:

• виявляється майже у всіх пацієнтів з бактеріальним вагінозом;
• володіє надзвичайним патогенним потенціалом;
• здатна формувати біоплівки;
• володіє вираженою здатністю до адгезії;
• продукує фактори патогенності (цитолізин, сіалідазу та ін.).

Ще одним вагомим маркером бактеріального вагінозу є наявність Atopobium vaginae – мікроорганізму, що є високо специфічним та характерним для даного захворювання. Саме його наявність або відсутність має вкрай важливе значення при лікуванні даного патологічного стану.

Саме проведення дослідження флороценоз/бактеріальний вагіноз заснований на кількісному виявленні та розрахунку співвідношення між ДНК Gardnerella vaginalis, Atopobium vaginae, Lactobacillus spp. та загальної кількості бактерій в досліджуваному клінічному матеріалі.

Тобто дослідження на бактеріальний вагіноз (флороценоз) дозволяє встановити безпосередню причину запального процесу та оцінювати ефективність проведеної терапії.

На слизовій оболонці піхви є постійно присутніми певна кількість бактерій. Переважна більшість з яких – це корисні лактобактерії. Вони необхідні для підтримання рН, для місцевого імунітету та ін. В нормальних умовах середовище піхви – кислотне. Саме це і запобігає розмноженню шкідливих патогенних бактерій. Проте при зниженні імунітету (загальному чи місцевому) спостерігається сповільнене зростання кількості лактобактерій, що у наслідку і призводить до дисбалансу вагінальної мікрофлори – бактеріального вагінозу.

Бактеріальний вагіноз може розвиватися під дією різних причин, серед яких розрізняють екзогенні та ендогенні.

Екзогенні (зовнішні) причини розвитку бактеріального вагінозу:

• недостатня/неадекватна інтимна гігієна (наприклад надмірне використання мильних засобів, спринцювання тощо);
• незбалансоване харчування, а саме нестача в раціоні живих кисломолочних продуктів, котрі і є джерелом молочнокислих бактерій;
• неконтрольований прийом ліків (гормональних, антибіотиків та ін.);
• застосування сперміцидів;
• діагностичні та хірургічні втручання;
• використання тісної білизни з синтетичних матеріалів, надмірне використання гігієнічних прокладок та тампонів (тобто все те, що перешкоджає надходженню кисню в піхву та, як наслідок, призводить до активного розвитку анаеробних бактерій);
• променева або хіміотерапія.

Ендогенні (внутрішні) причини розвитку бактеріального вагінозу:

• імунодефіцитні стани;
• наявність інфекційних захворювань сечовидільної системи або кишківника;
• гормональний збій (при вагітності або в період менопаузи);
• атрофія слизової оболонки піхви;
• надмірне нервове потрясіння;
• наявність хвороб ендокринної системи;
• гіповітаміноз.

Особливістю бактеріального вагінозу є відсутність явних ознак захворювання. Тобто візуально слизова оболонка є нормального рожевого кольору, відсутній набряк та почервоніння стінок піхви.

Проте розрізняють наступні симптоми бактеріального вагінозу:

• наявність характерних «тягучих» виділень з піхви білого або сірого кольору, котрі мають характерний «рибний» запах;
• при затяжному процесі виділення можуть набувати жовто-зеленого відтінку, ставати густішими за консистенцією, інколи можуть нагадувати сирну масу, рясно оселяючи при цьому стінки піхви (проте не викликаючи її запалення);
• дискомфортні відчуття під час статевого акту та сечовипускання;
• інколи відмічаються больові відчуття у нижніх відділах живота;
• свербіння в інтимній зоні.

Бактеріальний вагіноз може набувати хронічного характеру. При цьому буде спостерігатися хвилеподібний перебіг захворювання (тобто чергуються періоди загострення та ремісії). При цьому може спостерігатися гормональний дисбаланс, атрофічні зміни піхви та шийки матки.

Досить часто бактеріальний вагіноз може діагностуватися у жінок під час вагітності. Адже саме у цьому стані відбувається гормональні зміни у жіночому організмі, що і можуть призводити до розвитку даного захворювання. Можливі надзвичайно серйозні ускладнення як для матері так і для плоду.

Ризики до яких може призводити бактеріальний вагіноз при вагітності:

• інфікування навколоплідних вод;
• запалення плідних оболонок;
• підвищений ризик передчасного народження дитини або самовільного переривання вагітності;
• народження дитини з низькою масою тіла;
• поширення інфекції на органи малого тазу;
• розвиток післяпологового ендометриту.

Бактеріальний вагіноз є досить серйозним захворюванням. Слід пам’ятати, що при відсутності/неадекватності лікування може призводити до ряду ускладнень (гострого або хронічного характеру).

Ускладнення до яких може призводити бактеріальний вагіноз:

• запалення слизової оболонки матки;
• запалення яєчників або маткових труб;
• розвиток циститу, пієлонефриту та інших інфекцій сечостатевої системи;
• розвиток гострого запального гнійного процесу (флегмони піхви);
• розвиток дефіциту мікро або макроелементів та вітамінів;
• при поширенні інфекції на внутрішні репродуктивні органи можливий розвиток безпліддя;
• передчасні пологи;
• у надважких станах може викликати розвиток системної реакції (сепсису).

Для чоловіків немає діагнозу бактеріальний вагіноз, проте саме чоловіки можуть бути носіями бактерій, отриманих від інфікованої жінки під час незахищеного статевого контакту. Інколи можливий навіть розвиток простатиту або уретриту на фоні наявності мікроорганізмів, що сприяють розвитку бактеріального вагінозу. Наприклад, при наявності Gardnerella vaginalis чоловіку необхідно обов’язково, якнайшвидше звернутися до уролога задля лікування, адже даним мікроорганізмом може бути викликано ряд сечостатевих інфекцій.

Діагноз бактеріальний вагіноз можуть мати дівчатка у період статевого дозрівання (так як репродуктивна система знаходиться у стадії розвитку). Саме в цей період у складі мікрофлори піхви ще немає лактобактерій, тобто піхва є абсолютно незахищеною від різноманітних факторів зовнішнього середовища. При цьому вкрай необхідно надзвичайно ретельно дотримуватися правил інтимної гігієни (обов’язково підмиватися двічі на день, дотримуватися напрямку від лобка до ануса, адже фізіологічно анальний отвір розташований надзвичайно близько до піхви) задля зниження ризику розвитку захворювання.

Основною мірою профілактики захворювання є регулярна перевірка та обстеження у гінеколога, саме це і є запорукою впевненості у власному здоров’ї. Адже бактеріальний вагіноз – в першу чергу це стан який надзвичайно здатний впливати на якість життя жінки. І саме завдяки регулярному обстеженню та ранній діагностиці/лікуванню це можна ефективно контролювати. Тобто при наявності хоча б деяких симптомів необхідно відразу звертатися до спеціаліста.

Серед профілактичних мір задля попередження виникнення бактеріального вагінозу можна виділити дотримання загальних стандартних правил:

• дотримання регулярної інтимної гігієни (та її коректність);
• мати лише захищені статеві контакти з перевіреним партнером (при незахищеному статевому контакті з новим неперевіреним партнером до піхви потрапляють нові бактерії, які і порушують її природній баланс) ;
• контроль рівня гормонів у крові;
• збалансоване раціональне харчування;
• своєчасне обстеження та при необхідності лікування інфекцій сечостатевої системи та кишківника.

У випадку наявності характерних симптомів слід обов’язково відразу звертатися до лікаря, задля проведення обстеження та своєчасного лікування. Адже саме це може запобігти в подальшому уникнення розвитку негативних наслідків.

Показання до обстеження

• наявність нехарактерних виділень з піхви;
• при появі неприємного запаху виділень;
• наявність свербежу та печіння;
• при відчутті сухості.

Матеріал для дослідження

Зішкріб епітеліальних клітин з бокових стінок піхви.

Правила підготовки пацієнта

За два тижні перед здачею необхідно припинити вживання антибактеріальних препаратів.

За три години перед здачею матеріалу необхідно утриматися від сечовипускання.

Протягом трьох діб перед здачею виключити статеві контакти.

Жінкам неможна здавати урогенітальний зішкріб під час менструації (не раніше ніж через 3 дні після її закінчення), раніше ніж через 5 днів після використання вагінальних супозиторіїв, мазей, сперміцидів, тампонів, спринцювання, проведення вагінальних досліджень.