Загальна характеристика
Хвороба Лайма (кліщовий бореліоз/Лайм – бореліоз) – трансмісивне інфекційне захворювання, збудниками якого є іксодові кліщі.
Найпоширенішим іксодовим кліщем є саме Borrelia burgdorferi.
Назву хвороба отримала після свого першого діагностування. Вперше була виявлена у 1975 році у штаті Коннектикут США, у місті Лайм. На початку свого розвитку у дорослих та дітей відмічалися симптоми та прояви, схожі на артрити.
Від хворої людини до здорової захворювання не передається (лише за допомогою кліщів).
Хвороба має певну сезонність, що пов’язана з життєвою активністю іксодових кліщів. Найактивнішим є період з травня по листопад. Проте слід зауважити, що останнім часом у зв’язку зі змінами кліматичних умов ці межі дещо стираються.
Люди мають надзвичайно високу сприйнятливість до захворювання (хоча лише третина хворих людей згодом згадує про укус кліща). Найбільше у зоні ризику люди, котрі перебувають на відкритому повітрі досить тривалу кількість часу, а особливо у лісопарках, лісах та інших місцях з насадженнями. Адже часто під час прогулянки на природі або відпочинку може відбуватися присмоктування кліща до будь-якої ділянки тіла людини.
Патогенез
Цікаво, що самі по собі іксодові кліщі не обов’язково є інфікованими, вони можуть інфікуватися бореліями після свого присмоктування до ураженої тварини (наприклад гризунів, собак, великої рогатої худоби та ін.). Проте інфікувавшись бореліями, кліщ залишається резервуаром збудників протягом всього свого життя та навіть може передавати їх потомству.
Встановлено, що у високоендемічних районах приблизно у 90% іксодових кліщів борелії локалізуються у травній системі, значно менша кількість міститься в слинних залозах.
У людини захворювання розвивається як наслідок після потрапляння в організм слини або фекалій кліща.
З моменту присмоктування кліща до можливої появи перших ознак захворювання може пройти близько одного місяця. Інкубаційний період становить від 1 до 45 днів, в середньому 7-14 днів.
Виділяють наступні стадії захворювання:
- рання локалізована;
- рання десимінована;
- пізня хронічна.
Рання локалізована стадія – через 1-30 діб (в середньому 7) після укусу кліща. В місці присмоктування кліща з’являється почервоніння, яке починає збільшуватися у розмірах.
Зазвичай відбувається розвиток ізольованої мігруючої еритеми, котра локалізується у паховій зоні або підколінній, адже саме ці місця містять найделікатнішу шкіру з гарним кровопостачанням. Саме наявність такої еритеми є першочерговою ознакою розвитку захворювання та пришвидшує правильну діагностику та лікування відповідно. Проте приблизно третина випадків інфікування характеризується відсутністю еримеми.
Далі відбувається розвиток червоної папули з чіткими, рівними краями. Гіперемована зона поступово збільшується, а її центр навпаки починає світлішати. Проте так відбувається не завжди, інколи еритема може бути повністю суцільно червоною та гіперемованою. Зазвичай вона є безболісною та не викликає свербежу.
Зазвичай така мігруюча еритема зберігається на протязі 2-3 тижнів. Інколи можливий незначний підйом температури тіла.
Приблизно для третини інфікованих людей на цьому етапі відбувається завершення хвороби. У решти, при відсутності лікування ранньої локалізованої форми, приблизно через 10-14 днів проходять шкірні ураження та виникає надзвичайно оманливе затишшя, під час якого захворювання переходить у ранню десиміновану форму.
Рання десимінована форма – розвивається через 3-10 тижнів після укусу кліща. Відбувається даний процес за рахунок розповсюдження збудника інфекційного захворювання кров’яним руслом. Десимінована форма може супроводжуватися наступними проявами:
- багаточисельні шкірні еритеми та лімфоцитоми;
- м’язева слабкість;
- кістково-м’язові артралгії;
- параліч Белла (параліч однієї сторони обличчя);
- міальгії;
- запаморочення;
- порушення рухової активності;
- менінгіт та ін.;
Зазвичай такі клінічні прояви зникають самостійно. Проте у випадку коли збудник від шкірних покривів розноситься за допомогою кров’яного русла до інших органів та систем організму, відбувається розвиток хронічної форми.
Пізня хронічна форма хвороби Лайма – виникає через місяці або й роки після інфікування. При цьому вже відмічається розвиток важких неврологічних та ревматологічних проявів. Відбувається ураження нервової та кістково-м’язової систем, виникають:
- артрити;
- нейробореліози та хронічні атрофічні акродерматити;
- відбувається аутоімунна відповідь організму;
- порушення функціонування нервової та серцево-судинної систем організму;
- погіршується гострота зору, з’являються кон’юктивіти;
- епісклерит;
- гепатит;
- загальна слабкість.
Такі серйозні патології потребують вже пожиттєвого лікування. У випадках коли навіть уже така важка хронічна форма залишається без належного лікування, хвороба може призводити до подальшої інвалідизації та навіть летальності.
Додатково захворювання розділяють:
за симптомами:
- еритемні та без еритемні в гострій або підгострій формах (при цьому є або відсутні шкірні прояви, проте обов’язковим є ураження нервової системи, суглобів та серця);
- безперервним та рецидивуючим у хронічній формі (вражається також серце, суглоби та епідерміс).
за важкістю перебігу:
- легкий;
- середній;
- важкий.
за зовнішніми ознаками хвороби:
- серонегативна (відсутні антитіла у крові);
- серопозитивна (лише через декілька тижнів у крові можуть з’являтися специфічні антитіла).
Хвороба Лайма може супроводжуватися і симптомами, характерними для гострих респіраторних захворювань, такими як наприклад головний біль, підвищення температури тіла, відчуття ломоти в тілі, млявість, нездужання та ін. Після перенесеного захворювання Лайм-бореліозу імунітет не є стійким та пожиттєвим. Існує ймовірність повторного інфікування та нового розвитку хвороби.
Бореліоз є небезпечним при вагітності. Адже може призводити до розвитку патологій плоду, зокрема різноманітних вад серцево – судинної системи, а також призводити до передчасного спонтанного переривання вагітності.
Було встановлено, що борелії мають здатність передаватися через плаценту. Проте ще досі залишається відкритим питання можливості розвитку вродженого бореліозу у новонародженої дитини.
Хворі на хворобу Лайма повинні знаходитися під чітким контролем кваліфікованого лікаря. Інфекціоніст призначає необхідну терапію задля уникнення можливих негативних наслідків, проводить спостереження ефективності лікування.
Слід пам’ятати, що чим раніше хворий звернеться за допомогою лікаря та почне отримувати належне лікування, тим сприятливішим є подальший прогноз.
Профілактичні міри
На сьогоднішній день специфічна профілактика для хвороби Лайма є відсутньою. Тому важливим є дотримання неспецифічних правил профілактики:
- перед прогулянкою до лісу або за місто слід одягати максимально закритий одяг (штани, високе взуття, шапки, сорочки з довгим рукавом, рукавиці);
- користуватися спеціальними засобами – репелентами, котрі відлякують кліщів та комах;
- у випадку якщо кліщ присмоктався, обережно не пошкодивши його цілісності, витягнути пінцетом та помістити у пусту ємність;
- кліща необхідно відправити на аналіз та записатися на консультацію до лікаря інфекціоніста;
- забороняється тягнути вертикально кліща або роздавлювати;
- після видалення рану слід обробити антисептичним засобом та руки вимити з милом.
Саме швидке видалення кліща значно знижує ризик розвитку захворювання. За статистикою, якщо період прикріплення кліща становив менше 24 годин, то ймовірність інфікування є надзвичайно низькою. І навпаки, при прикріпленні кліща більше як протягом 72 годин, інфікування є надзвичайно високоймовірним.
Якщо Ви не володієте необхідними навичками видалення кліща з тіла, необхідно якнайшвидше звернутися до поліклінічного відділення у якому і буде висококваліфіковано проведена дана маніпуляція.
Під час транспортування людини до лікарського закладу, слід ретельно контролювати місце на тілі, де присмоктаний кліщ та не пошкодити його цілісність (наприклад не чесати та не розчавлювати кліща). В медичному закладі після видалення кліща його відразу направлять на дослідження задля встановлення ймовірності його інфікування. У випадку якщо кліщ був інфікованим, пацієнту відразу буде призначено попереднє лікування ще до появи перших ознак хвороби.
Адже саме встановлений та діагностично підтверджений бореліоз на ранніх стадіях набагато краще піддається лікуванню та не переходить у важкі форми в подальшому.
Діагностика хвороби Лайма
Важливою складовою діагностики хвороби Лайма є чіткий збір анамнезу, а саме: перебування у лісі чи інших відкритих місцевостях та нявність/відсутність укусу кліща ще до появи характерних ознак хвороби.
Досить часто людина не пам’ятає факту укусу кліща, тому необхідно проводити лабораторні дослідження задля встановлення факту інфікування.
На початкових стадіях захворювання кількість інфекційного агенту у крові може бути ще достатньо низькою, тому рекомендовано пройти повторне дослідження через 3-4 тижні.
Показання до обстеження
Показами до обстеження є наявність наступних симптомів:
- підозра на інфікування бореліозом (включаючи випадки ймовірного повторного інфікування);
- наявність характерної симптоматики після укусу кліща (головний біль, слабкість, нездужання, почервоніння місця укусу та поява характерної еритеми);
- диференційна діагностика інфекцій нервової системи, серцево-судинної системи, систем опорно-рухового апарату;
- після перенесеного кліщового енцефаліту диференційна діагностика інфекційного та аутоімунного ураження суглобів;
- наявність енцефаломієліту;
- синдром Баннварта (менінгополірадикуліт);
- діагностика серонегативних пацієнтів при безсимптомному або латентному перебігу (коли інфекційний процес проявляється через тривалий час після ураження);
- оцінка ефективності проведеної терапії.
Метод дослідження
Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)/Polymerase chain reaction (PCR).
Метод відрізняється високою чутливістю та специфічністю, що дозволяє виявити ДНК бактерій Borrelia burgdorferi в досліджуваному матеріалі.
Перевагою методики є швидкість, адже саме проведення ПЛР – в короткий термін дозволяє встановити наявність/відсутність досліджуваного збудника в організмі людини.
Також за допомогою ПЛР-дослідження ми можемо контролювати ефективність лікування.
Матеріал для дослідження
Цільна кров з ЕДТА.
Правила підготовки пацієнта
Кров необхідно здавати вранці натще, можна випити невелику кількість негазованої води.
Діти віком до одного року повинні не споживати їжу за 30-40 хв до проведення дослідження. Діти віком 1-5 років на повинні споживати їжу за 2-3 години перед здачею крові.
