Загальна характеристика
Антитромбін III, який зараз зазвичай називають просто антитромбін, є антикоагулянтом, належить до сімейства серпінів (надсімейство білків). Як випливає з назви, він інгібує (затримує, сповільнює) тромбін (активований фактор II), також він інгібує активовані форми факторів IX, X, XI і XII.
Спочатку повідомлялося про кілька різних активностей АТ у плазмі, що призвело до класифікації антитромбіну в діапазоні від I до IV. Пізніше було показано, що ці різні активності антитромбіну були функцією однієї молекули, антитромбіну III, назву якої скоротили до антитромбіну на засіданні Міжнародного товариства з тромбозу та гемостазу.
Дефіцит антитромбіну може бути:
- спадковим;
- набутим – у вагітних, при захворюваннях печінки, захворюваннях нирок, після трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин, при сепсисі, а також, медикаментозно індукованим.
У новонароджених, зазвичай активність антитромбіну нижча, та через один місяць стає більшою, ніж у дорослих та нормалізується приблизно через три місяці.
Підвищення активності антитромбіну спостерігається при:
- Гострому гепатиті.
- Тяжкому панкреатиті.
- Інших запальних процесах.
- Холестазі.
- Пухлинах підшлункової залози.
- Прийомі антикоагулянтів.
- Лікуванні анаболічними препаратами.
Показання для призначення
- Скринінг та діагностика спадкової або набутої недостатності антитромбіну.
- Тромбоемболії.
- Моніторинг при антикоагулянтній терапії.
Клінічна значущість
Скринінг порушень системи згортання крові та моніторинг антикоагулянтної терапії.
Матеріал для дослідження
Цитратна плазма.
Правила підготовки пацієнта
Дослідження слід проводити натщесерце. Через дванадцять годин після останнього прийому їжі.
