Альфа-фетопротеїн (АФП, AFP)

Загальна характеристика

Альфа-фетопротеїн (АФП, AFP) – ембріональний глікопротеїн, в нормі продукується клітинами жовткового мішка та печінки плода, виконує головним чином транспортні функції.

Згодом синтез альфа-фетопротеїна переключається на синтез альбуміну, тому в сироватці крові новонароджених АФП визначається дуже високих концентраціях, які поступово знижуються і до 8-місячного віку дитини досягають значень норми дорослого.

Оскільки альфа-фетопротеїн (АФП) проникає через плаценту, він може виявлятися у підвищених концентраціях у крові матері, досягаючи максимуму між 32-м та 36-м тижнями вагітності. Це є важливим клінічним показником при моніторингу антенатального періоду.

Клінічна значущість

Визначення АФП у дітей, чоловіків і невагітних жінок має високу чутливістю щодо:

• первинного раку печінки,
• герміногенних пухлин (типові новоутворення дитячого віку).

У дорослих первинний рак печінки у 90% випадків представлений гепатоцелюлярним раком, у дітей – гепатобластомою. При допустимій концентрації 10-20 МО/мг гепатобластома завжди і гепатоцелюлярний рак у 80-90% випадків пов'язані з підвищеними значеннями альфа-фетопротеїна (АФП). Однак у більшості випадків гепатоцелюлярний рак діагностується на пізніх стадіях і результати лікування виявляються незадовільними. Для поліпшення ранньої діагностики використовуються скринінгові програми на основі АФП серед осіб з підвищеним ризиком первинного раку печінки:

• люди з хронічними активними гепатитами В та/або С,
• пацієнти з цирозами печінки будь-якої етіології.

У цих хворих ризик захворіти на первинний рак печінки в 100 разів вищий, ніж у загальній популяції.

Показано ефективність такого скринінгу у виявленні операбельних пухлин. Підвищення рівня АФП у ході динамічного обстеження пацієнта з високою ймовірністю означає злоякісне переродження тканини, особливо на тлі стійко зростаючої активності ферментів - ЛФ, ГГТ, АСТ, АЛТ.

Наростання АФП може реєструватися за 2-10 місяців до постановки діагнозу раку печінки.

Герміногенні пухлини новонароджених та дітей грудного віку представлені головним чином крижово-куприковим тератоїдними утвореннями: АФП-негативними тератомами та АФП-позитивними тератобластомами.

Маркером вибору в диференціальній діагностиці цих новоутворень є альфа-фетопротеїн (АФП), оскільки його чутливість щодо тератобластом наближається до 100%. Визначення АФП сприяє вибору лікувальної тактики: АФП-негативні тератоми вимагають хірургічного лікування, тоді як АФП-позитивні тератобластоми потребують комбінованого лікування.

Герміногенні пухлини підлітків і дорослих відрізняються різноманіттям морфологічних форм і, крім АФП, вони часто продукують ХГЛ, тому обов'язковою умовою є одночасне визначення обох цих онкомаркерів. У діагностиці герміногенних пухлин при допустимій концентрації для АФП 10 МО/мл, для ХГЛ 10 мМЕ/мл чутливість АФП становить 60-80%, ХГЛ – 40-60%. Поєднане визначення обох цих онкомаркерів дозволяє досягти чутливості 86% щодо первинних герміногенних пухлин і вище 90% щодо рецидивів цих пухлин. Одночасне визначення АФП і ХГЛ у підлітків і дорослих допомагає підтвердити діагноз, як у разі гонадних (яєчники, яєчка), так і у випадку позагонадних герміногенних пухлин.

У хлопчиків та молодих чоловіків вимір онкомаркерів, поряд з УЗД яєчка, може бути корисним у диференціальній діагностиці епідидимітів з безболісним напуханням одного з яєчок.

Герміногенні пухлини висококурабельні (виліковні). Тривалі ремісії спостерігаються у 90% хворих. Найбільша небезпека рецидиву припадає на перші 2-3 року після лікування.

АФП і ХГЛ є найдоступнішим і найчутливішим методом ранньої діагностики рецидивів герміногенних пухлин. Практика показує, що при нормальних значеннях онкомаркерів рецидив захворювання можна виключити. Підвищення одного або обох онкомаркерів пов'язане з рецидивом у 100% випадків.

Клінічна значущість підвищення рівня АФП та/або ХГЛ така, що терапію слід розпочинати, не чекаючи клінічної симптоматики та ґрунтуючись лише на факті підвищення рівня /рівнів онкомаркерів.

За даними численних клінічних досліджень, АФП і ХГЛ при герміногенних пухлинах можуть виступати як незалежні фактори прогнозу. Відповідно до класифікації герміногенних пухлин, введеної в 1997 р., виділяють групи хворих з добрим (АФП < 1000, ХГЛ < 5000), помірним (АФП 1000-10 000, ХГЛ 5000-50 000) та несприятливим (АФП > 10 000, ХГЧ > 50 000) прогнозом, що сприяє вибору адекватної терапії.

При прийнятті рішення про лікувальну дію значення концентрацій АФП та ХГЛ мають перевагу над гістологічним висновком. Наприклад, підвищений рівень альфа-фетопротеїна (АФП) у пацієнта з семіномою (рак яєчка) означає, що для лікування пацієнта слід використовувати схему, прийняту для несемінномних пухлин, незважаючи на гістологічно верифіковану семіному. Нормалізація рівнів АФП та ХГЛ підтверджує ефективність терапії.

Показання до дослідження

• Діагностика первинного раку печінки:
  • визначення АФП показано новонародженим та грудним дітям при виявленні пухлинних утворень у печінці;
  • визначення АФП та проведення УЗД із частотою 1 раз на півроку рекомендується пацієнтам з підвищеним ризиком первинного раку печінки.
• Діагностика та диференціальна діагностика герміногенних пухлин:
  • визначення АФП показано новонародженим та грудним дітям при підозрі на тератобластому.
• Одночасне визначення АФП та ХГЛ показано при:
  • підозри на рак яєчників у дівчаток та молодих жінок;
  • підозру на рак яєчка у хлопчиків та молодих чоловіків;
  • виявлення пухлин неясного генезу в середостінні або в заочеревинному просторі.
• Рання діагностика рецидивів герміногенних пухлин:
  • регулярне одночасне визначення АФП та ХГЛ показано пацієнтам, які перебувають без ознак захворювання після первинного лікування з частотою – щомісяця протягом першого року, один раз на два місяці – на другий та один раз на три місяці на третій рік від початку лікування.
• Оцінка прогнозу захворювання.
• Оцінка ефективності терапії.

Інтерпретація результатів

Підвищені значення

• Фізіологічні причини:
  • вагітність;
  • спадково обумовлена підвищена експресія АФП.
• Доброякісні захворювання:
  • цироз печінки, хронічні активні гепатити В та С (до 100, рідше до 400 МО/мл);
  • амебні ураження печінки.
• Злоякісні новоутворення:
  • первинний рак печінки;
  • «гепатоїдна аденокарцинома» (легкого, шлунка, підшлункової залози, нирки);
  • герміногенні пухлини;
  • метастатичне ураження печінки з будь-якого первинного пухлинного вогнища (приблизно у 9% випадків до 100 МО/мл).
• Ятрогенний вплив:
  • прийом деяких лікарських засобів (наркотики, транквілізатори, високі дози тетрациклінів, хіміотерапевтичні препарати), отруєння гепатотоксичними отрутами.

Підготовка до дослідження

Перед забором біологічного матеріалу (венозна кров) рекомендовано відмовитися від:

• їжі за 8 годин;
• переїдання за добу;
• вживання алкоголю за добу;
• куріння за 1 годину;
• фізичного та емоційного перевантаження.

Визначення рівнів альфа-фетопротеїна (АФП) в період вагітності найчастіше проводять з 13 по 20 тиждень. Перед аналізом необхідно назвати точний термін вагітності у тижнях і днях.