Загальна характеристика
Викликається поліомавірусне захворювання представниками родини Polyomavirus. Поліомавіруси здатні призводити до утворення пухлин у людей та тварин.
Найчастіше вірусне ураження призводить до наступних патологій:
- нефропатії;
- геморагічного циститу;
- карциноми клітин Меркеля;
- мультифокальної енцефалопатії.
Різноманітні форми прояву інфекційного процесу відмічаються при значному пригніченні імунної системи організму людини.
Вперше поліомавірусна інфекція була відкрита у 1971 році. На той час було виявлено два представники родини, а саме: JCV та BKV (назви вірусні агенти отримали від ініціалів пацієнтів у яких були виявлені).
Вірус BK у пацієнтів з трансплантацією нирок або інших твердих органів асоціюється з нефропатією. Вірус JC асоціюється з прогресуючою мультифокальною лейкоенцефалопатією. Вірус клітин Меркель асоціюється з раком клітин Меркель.
Захворювання є досить поширеним у людській популяції, адже при проведенні досліджень антитіла були виявлені у 80-90 % населення.
На теперішній час відомо про понад 10 збудників поліомавірусів, небезпечних для людини. Найпоширенішими є саме JCV та BKV, здатні викликати пошкодження мієлінових оболонок нервових закінчень. Захворювання, викликані даними інфекційними агентами відносяться до опортуністичних та проявляються при імунодефіцитних станах різної етіології.
Слід зауважити, що всі поліомавірусні інфекції є поширеними серед людей молодого віку та дитячого. Переважна більшість випадків є безсимптомними або малосимптомними, інколи з мінімальними респіраторними проявами. При цьому опортуністичний вірус і надалі залишається в організмі.
JCV – поліомавірус людини 2 типу, або вірус Джона Каннінгема (John Cunningham virus). Вірсу здатний викликати захворювання лише у людей з імунодефіцитними станами (наприклад СНІД або при лікуванні імуносупресивними препаратами).
Вхідними воротами інфекції є мигдалики або шлунково-кишковий тракт. Надалі вірус або залишається латентним у шлунково-кишковому тракті або інфікує епітеліальні клітини канальців нирок, продовжує там своє розмноження та починає виділятися разом з сечею.
Існують дослідження, котрі вказують на те, що вірус має здатність латентно інфікувати еякулят, та навіть ворсинки хоріона. Антитіла до даного вірусу можуть бути виявлені у жінок, котрі мали переривання вагітності (самовільне або добровільне).
У випадках реактивації та модифікації вірусу (при імунодефіцитних станах), може відбуватися розвиток прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії (ПМЛ). Після чого вірусний агент набуває досить сильної агресивної форми.
Групу ризику становлять:
- пацієнти, котрі приймають цитотоксичні препарати або імуномодулятори (найчастіше це реципієнти трансплантованих органів, хворі на онкологію, також люди з ревматологічними захворюваннями, хворобами шкіри, кишечника та розсіяним склерозом);
- на ПМЛ страждають 4-6 % пацієнтів з СНІД (хоча й їх кількість значно зменшилася з ефективним лікуванням ВІЛ).
Слід зауважити, що розвиток ПМЛ є неможливим у випадку якщо раніше не було первинного інфікування JCV.
Поліомавірус здатний вражати структури ЦНС. При цьому відмічається розвиток наступних неврологічних ознак:
- головний біль;
- порушення зору та випадіння його полів;
- психіатричні симптоми (зміни настрою або поведінки);
- хиткість під час ходіння;
- порушення мовлення (афазія);
- ротаційне запаморочення;
- судоми;
- м’язеві парези.
Внаслідок розвитку багатовогнищевого запального процесу у корі великих півкуль головного мозку відбуваються когнітивні порушення. У важких випадках запалення може дістатися до підкіркового ядра, стовбуру мозку та викликати дизрегуляцію вітальних функцій.
Інфекція є пожиттєвою, здатною викликати симптоми у імунокомпетентних людей. Даний інфекційний процес на сьогодні є недостатньо вивченим та потребує вдосконалення як методів діагностики, так і лікування.
Вірус BK – є одним з найпоширеніших представників поліомавірусів людини.
На тлі зниження імунітету відмічається розвиток важких форм захворювання. Наприклад у ВІЛ-інфікованих людей або у тих, хто нещодавно переніс трансплантацію відмічається високий ризик розвитку захворювання. Існують дані, які свідчать про розвиток патології у 50 % реципієнтів стовбурових клітин (особливо у перші два місяці після проведення операції) або у 10-25 % хворих у перший рік після пересадки нирки.
Одним із симптомів прояву поліомавірусної інфекції є розвиток нефропатії. При цьому утворюються набряки, больові відчуття у попереку, зменшення об’єму сечі та підвищення артеріального тиску. Існує ризик ураження сечового міхура з розвитком в подальшому геморагічного циститу. Спостерігається поява наступних класичних симптомів:
- дизуричні розлади (дизурія);
- сильні больові відчуття внизу живота, які посилюються при ходінні до туалету;
- сеча набуває червоного кольору, відмічається поява кров’яних згустків.
Ускладнення
Однією з причин відторгнення нирок після трансплантації є саме розвиток поліомавірусної інфекції. Відбувається даний процес за рахунок зміни експресії поверхневих клітинних антигенів. Надалі приєднується важкий ДВС-синдром, тромбоеболія легеневої артерії та розвивається серцева недостатність.
Слід зауважити, що криза відторгнення досить важко піддається терапії, оскільки задля пригнічення імунних реакцій потрібна саме супресивна терапія, яка в той же час збільшує перебіг самого інфекційного процесу.
Також досить небезпечні для життя ускладнення виникають у хворих на вірус-індуковану багатоосередкову енцефалопатію. Захворювання впевнено прогресує, тому на протязі одного року після розвитку симптомів 90 % хворих мають летальний кінець, адже відбувається критичний неврологічний дефіцит та порушення функцій стовбуру головного мозку.
При наявності СНІДу або онкології, поліомавірусна інфекція провокую розвиток гострого енцефаліту.
Деякі віруси здатні викликати карциному Меркеля (агресивна форма раку шкіри).
Діагностика
Всі пацієнти з поліомавірусною інфекцією проходять первинне обстеження у нефролога або невролога (в залежності від наявної симптоматики). Саме лікар, який веде хворого після трансплатнації займається його обстеженням. Проте так як клінічні ознаки є досить неспецифічними, можлива необхідність також у консультації інфекціоніста або проведення додаткових інструментальних досліджень.
Прогноз перебігу захворювання
Для здорових людей поліомавіруна інфекція не становить загрози. Проте для людей з імунодефіцитними станами та імунокомпроментованих пацієнтів прогноз не є сприятливим та має життєвозагрожуючі ризики.
Латентний інфекційний процес не піддається повному лікуванню. При цьому профілактика полягає у запобіганні розвитку станів, котрі можуть сприяти активації активно прогресуючого інфекційного процесу (застосування антиретровірусної терапії при ВІЛ та наприклад своєчасне лікування ниркової патології).
Лікування
На сьогоднішній день ефективного лікування не існує. При підозрі на поліомавірусне захворювання необхідно призупинити прийом імуносупресивного лікування. Якщо з моменту прийому останньої дози таких препаратів не пройшло декілька місяців, необхідно розглядати виведення прпаратів за допомогою плазмофорезу.
Впродовж декількох тижнів після необхідним є прийом глюкокортикоїдів задля запального синдрому відновлення імунної системи. Адже без відновлення пацієнта може очікувати летальність.
Метод дослідження
Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)/Polymerase chain reaction (PCR).
Метод дає можливість знайти ДНК збудника в досліджуваному матеріалі.
Дослідження доступне у якісному форматі.
Матеріал для дослідження
Цільна кров з ЕДТА, ліквор та сеча.
Правила підготовки пацієнта
Слід пам’ятати що дотримання правил підготовки до проведення лабораторного дослідження напряму впливає на якість отриманих результатів.
Цільна кров з ЕДТА
Забір крові слід проводити натщесерце, або не раніше, ніж через 3 години після прийому їжі (жирна їжа повинна бути обов’язково виключена).
Сеча
Для дослідження відбирають першу порцію вранішньої сечі в стерильний контейнер в кількості 15-25 мл.
Жінки. Відбір сечі проводиться після ретельного туалету зовнішніх статевих органів. Перед забором матеріалу бажано закладати тампон у піхву (задля попередження контамінації сечі виділеннями з піхви). Не слід проводити відбір сечі під час менструації.
Чоловіки. Перед відбором сечі необхідно провести туалет зовнішніх статевих органів. При сечовипусканні необхідно повністю відтягнути шкірну складку та звільнити зовнішній отвір сечовивідного каналу.
Ліквор (спинномозкова рідина)
Відбирається в одноразові пластикові сухі пробірки, в кількості не менше 1 мл. Пробірки повинні бути щільно закритими, не допускаючи утворення щілин. Транспортуються в спеціальному контейнері з охолоджуючими термоелементами.
