Mycoplasma hominis – умовно-патогенний мікроорганізм, котрий паразитує на епітелії слизової оболонки сечостатевих органів та на мембрані сперматозоїдів.
Тривалий час може бути присутнім в організмі людини та не викликати ніяких симптомів захворювання. Проте при ослабленому імунітеті здатні активуватися та викликати ряд запальних процесів.
З даним збудником пов’язані різні запальні захворювання органів малого тазу у чоловіків та жінок, а також може викликати захворювання респіраторного тракту.
Метод дослідження
Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) / Polymerase chain reaction (PCR).
Метод ґрунтується на подвоєнні специфічних послідовностей ДНК Mycoplasma hominis. Серед переваг даного дослідження необхідно виділити високу чутливість та специфічність (що дозволяє виявити ДНК збудника в досліджуваному матеріалі навіть при безсимптомному носійстві).
Загальна характеристика
Mycoplasma hominis – умовно-патогенний мікроорганізм, що здатен призводити до розвитку мікоплазмозу. Це вид бактерій роду Mycoplasma. У бактерії відсутня зовнішня оболонка (тобто від зовнішнього середовища її відокремлює лише цитоплазматична мембрана), має яскраво виражений поліморфізм.
Mycoplasma hominis зустрічається і серед дорослих, і дітей (у низькій концентрації зустрічається і у вагінальному ексудаті здорових жінок). Здатна колонізувати піхву, шийку матки, уретру та крайню плоть (у чоловіків). Передача збудника відбувається переважно статевим шляхом, проте можлива передача і побутовим шляхом (через предмети особистої гігієни).
Mycoplasma hominis здатна викликати пієлонефрит та запальні процеси органів малого тазу. Даний процес супроводжується наявністю сприятливих факторів (ослаблення імунітету, наявність хронічних захворювань та присутність запальних або інфекційних хвороб урогенітального тракту іншої етіології).
Mycoplasma hominis має несприятливий розвиток при вагітності, проте досить часто можна зустріти мікоплазму хомініс разом з бактеріальним вагінозом або кандидозом, що значно ускладнює діагностику.
При порушенні нормальної мікрофлори в організмі мікоплазми починають свій активний розвиток, збільшують свою чисельність і тим самим спричиняють розвиток мікоплазмозу.
Джерелом інфекції – є носій збудника. Так як мікоплазма хомініс є представником умовно-патогенної мікрофлори досить тривалий час може взагалі не провокувати розвиток ніяких симптомів.
Шляхи передачі захворювання:
- статевий (можна заразитися навіть від людини яка немає симптомів);
- від матері до дитини при пологах природнім шляхом (при цьому у новонароджених може спостерігатися розвиток менінгіту, респіраторні інфекції або навіть сепсис);
- контактно-побутовий – через спільне користування рушниками, губками або іншими предметами гігієни.
При різкому зростанні кількості мікоплазми хомініс відбувається розвиток мікопламозу. Такий процес може спостерігатися при різкому ослабленні імунітету, зміні гормонального фону, що в свою чергу впливає на склад та стан мікрофлори слизових оболонок.
Симптоми мікоплазмозу досить неспецифічні, їх легко можна сплутати з проявами інших захворювань. У жінок спостерігаються нехарактерні виділення з різким запахом, печіння, свербіж та біль при випорожненні сечового міхура та при статевому контакті. Для чоловіків характерним є часті позиви до сечовипускання, спостерігаються печіння та свербіж в уретрі, інколи також спостерігаються больові відчуття при статевому акті.
Мікоплазма здатна викликати різні захворювання сечостатевої системи, серед яких наприклад цистити, уретрити, простатити та ін. Для вагітних є небезпечним у зв’язку з можливістю спровокувати викидні, передчасні пологи, призводити до розвитку внутрішньоутробного інфікування плоду, у новонароджених може викликати менінгіт або і взагалі сепсис. Також під впливом ослаблення імунної системи мікоплазма хомініс може вражати дихальні шляхи.
Мікоплазмоз може протікати латентно (безсимптомно), не викликаючи ніяких симптомів та ускладнень і проявляється лише під впливом несприятливих факторів (наприклад стресові ситуації, супутні захворювання, зниження імунітету, зміна гормонального фону та інші). Надалі мікоплазмоз може переходити до гострої, хронічної або рецидивуючої форми.
Клінічна картина дещо відрізняється у жінок і чоловіків та залежить, насамперед, від загального стану імунної системи організму.
Клінічні прояви захворювання у жінок:
- наявність слизово-гнійних виділень з піхви;
- свербіж, печіння, болючість та слизові виділення з уретри;
- важкість під час менструації та біль внизу живота;
- утворення запалення у маткових трубах(призводить до утворення спайок та зниження їх прохідності);
- безпліддя;
- позаматкова вагітність;
- свербіж, почервоніння зовнішніх статевих органів;
- больові відчуття під час статевого акту.
Клінічні прояви захворювання у чоловіків:
- періодичні болі в крижовій ділянці, тазі, стегні, промежині та інколи в яєчках;
- больові відчуття в уретрі (інколи разом з свербіжом);
- характерні симптоми простатиту; безплідність;
- після сечовипускання або дефекації можуть спостерігатися незначні виділення з уретри;
- больові відчуття під час статевого акту.
Респіраторні форми хвороби пов’язані з безпосереднім ураженням дихальної системи людини.
Задля попередження інфікування слід не забувати про профілактичні заходи, а саме: дотримуватися правил особистої гігієни, гігієни у побуті, регулярно відвідувати гінеколога та уролога, мати перевіреного статевого партнера та не нехтувати засобами контрацепції.
Враховуючи дещо «розмиту» клінічну картину при мікоплазмозі та часто приєднання паралельно інших інфекційних агентів, необхідно проводити саме лабораторне дослідження для визначення конкретного збудника захворювання.
Показання до обстеження
- скринінгова діагностика статевих інфекцій;
- підозра на мікоплазмоз або поява млявих симптомів;
- обстеження осіб з груп підвищеного ризику (наприклад ВІЛ);
- наявність скарг та клінічних проявів запалення урогенітального тракту;
- подружжю при плануванні вагітності (або її настання);
- обстеження осіб, у статевих партнерів яких є симптоми або встановлений діагноз;
- часта зміна сексуальних партнерів;
- невиношування вагітності або безпліддя;
- захворювання дихальних шляхів нез’ясованої етіології;
- після антибактеріальної терапії;
- оцінка ефективності терапії.
Матеріал для дослідження
Зішкріб епітелію слизових оболонок урогенітального тракту, секрет передміхурової залози, осад сечі (перша порція).
Правила підготовки пацієнта
Перед здачею біоматеріалу для проведення дослідження на виявлення M. genitalium за 14 днів слід припинити прийом антибактеріальних лікарських засобів (якщо інше не призначено лікарем).
Контейнери або флакони з біоматеріалом повинні бути щільно закритими. Також не допускається торкатись внутрішніх поверхонь і кришок задля уникнення контамінації та отримання достовірних результатів.
Зішкріб епітелію слизових оболонок урогенітального тракту
За два тижні перед здачею необхідно припинити вживання антибактеріальних препаратів.
За три години перед здачею матеріалу необхідно утриматися від сечовипускання.
Протягом трьох діб перед здачею виключити статеві контакти.
У жінок урогенітальний зішкріб не беруть: під час менструації (не раніше ніж через 3 дні після її закінчення), не раніше ніж через 5 днів після використання вагінальних супозиторіїв, мазей, сперміцидів, тампонів, спринцювання, проведення вагінальних досліджень.
Сеча
Для дослідження відбирають першу порцію вранішньої сечі в стерильний контейнер в кількості 15 – 25 мл.
Перед здачею сечі необхідно відмовитися від вживання алкоголю, смаженої, соленої, гострої або копченої їжі та такої, яка здатна забарвлювати сечу.
Жінки. Відбір сечі проводиться після ретельного туалету зовнішніх статевих органів. Перед забором матеріалу бажано закладати тампон у піхву (задля попередження контамінації сечі виділеннями з піхви). Не слід проводити відбір сечі під час менструації.
Чоловіки. Перед відбором сечі необхідно провести туалет зовнішніх статевих органів. При сечовипусканні необхідно повністю відтягнути шкірну складку та звільнити зовнішній отвір сечовивідного каналу.
Секрет передміхурової залози
Секрет простати відбирається після попереднього масажу простати через пряму кишку. Процедура проводиться лікарем.
При неможливості отримати секрет простати після масажу, необхідно зібрати першу ранкову порцію сечі (в ній буде міститися певна кількість секрету передміхурової залози).
Протягом трьох днів необхідно виключити вживання гострої їжі, алкоголю, не рекомендується відвідування бані або сауни.
Задля отримання достовірного результату дослідження необхідно обов’язково дотримуватися правил підготовки та відбору біологічного матеріалу.
