Метод дослідження
Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)/Polymerase chain reaction (PCR).
Дослідження на флороценоз мікоплазми призначене для одночасного виявлення та кількісного визначення ДНК Ureaplasma parvum, Ureaplasma urealyticum i Mycoplasma hominis в клінічному матеріалі.
У даному тесті концентрація ДНК U.parvum, U.urealyticum і M.hominis визначається у двох варіантах:
- у першому визначається кількість геномних еквівалентів клітин мікроорганізмів в 1 мл клінічного зразка (ГЕ/мл) – отримані таким чином значення відображають абсолютну концентрацію даних мікроорганізмів у клінічному матеріалі;
- у другому відбувається розрахунок співвідношення кількості геномів U.parvum, U.urealyticum і M.hominis до кількості геномів клітин слизової оболонки людини (додатково проводиться визначення гену β-глобіна людини, тобто людської ДНК).
Отримані таким чином відносні значення концентрації ДНК U.parvum, U.urealyticum і M.hominis до ДНК людини відображають щільність обсіменіння даними мікроорганізмами клітин слизових оболонок. Крім того визначення ДНК людини – є ендогенним внутрішнім контролем та дає можливість оцінити якість взяття клінічного матеріалу для проведення дослідження.
Загальна характеристика
Останнім часом одне з перших місць серед захворювань, які передаються статевим шляхом займає урогенітальний мікоплазмоз.
Мікоплазмоз – група захворювань інфекційного походження, котра частіше всього вражає сечостатеву систему жінок та чоловіків, а також дихальну систему організму. Загалом дане захворювання може спричинюватися різними видами збудників, які мають здатність руйнівно впливати на сечостатеву систему або дихальну.
Такі патогени можуть провокувати розвиток запалення в маткових та сечовивідних каналах, легенях або інших органах та системах організму. На ранніх стадіях захворювання характерними є біль при сечовипусканні та прозорі виділення з уретри.
Мікоплазми – це внутрішньоклітинні дрібні бактерії, котрі не мають клітинної оболонки. Є низькоорганізованими живими організмами, що можуть самостійно розмножуватися.
На сьогодні сімейство Mycoplasmataceae поділяється роди Mycoplasma і Ureaplasma. Відомими є понад 100 різних видів мікоплазм, проте найпоширенішими з них є:
- Mycoplasma hominis.
- Mycoplasma genitalium.
- Mycoplasma pneumonia.
- Ureaplasma parvum.
- Ureaplasma urealyticum.
Усі патогенні форми мікоплазм передаються виключно статевим шляхом. Проте ймовірними є і інші механізми ураження:
- статевий контакт (ймовірність передачі є однаковою як при вагінальному типі так і при оральному);
- використання спільних засобів гігієни (рушники, мочалки, губки, забруднена білизна);
- внутрішньоутробна передача та інфікування плоду при проходженні через інфіковані родові шляхи матері;
Фактори ризику виникнення мікоплазмозу:
- ослаблений імунітет, на фоні якого відбувається активне розмноження патогенної мікрофлори мікоплазм;
- інфекційні захворювання сечостатевої системи;
- ятрогенне ураження;
- безладне статеве життя.
Урогенітальний мікоплазмоз частіше протікає в безсимптомній формі. Проте під впливом певних факторів відбувається активація явно виражених клінічних проявів, серед яких виділяють:
- стрес;
- переохолодження;
- авітаміноз;
- наявність супутніх хронічних захворювань;
- вагітність та ін..
У таких випадках для захворювання характерною є більша частота виникнення ускладнень та розвиток значної стійкості до терапії яка проводиться.
Мікоплазмоз поділяється за характером клінічного перебігу на наступні форми:
- гостра;
- середня;
- млява;
- хронічна.
Запальний процес при мікоплазмозі поділяють в залежності від місця локалізації, проте найпоширенішими є:
- вагініт – запальне захворювання слизової оболонки піхви;
- уретрит – запалення оболонки сечовипускного каналу;
- сальпінгіт – запалення однієї або обох маткових (фаллопієвих) труб.
Ознаки прояву мікоплазмозу залежать безпосередньо від стану імунної системи людини. Велика частина ознак є досить розмитими. Особливістю даного захворювання є те, що досить часто відмічається відсутність характерних симптомів прояву захворювання. Вважається, що більше ніж 50% людей є носіями мікоплазм, проте при цьому навіть не здогадуються про своє носійство.
При прогресуванні хвороби можуть з’являтися симптоми схожі з вагінітом або уретритом.
При респіраторних формах мікоплазмозу відмічається ураження дихального тракту людини. При цьому спостерігається першіння в горлі, сильний сухий кашель та висока температура тіла.
Клінічні прояви мікоплазмозу у жінок:
- незначні слизові виділення з уретри;
- гіперемія, набряклість складок в області уретри (або між клітором та уретрою);
- больові відчуття, свербіння та печіння в уретрі;
- гнійно-слизові виділення з шийки матки;
- інколи під час менструації відмічається відчуття важкості, болю в попереку та внизу живота;
- виражений біль при сечовипусканні;
- позаматкова вагітність;
- безпліддя.
Клінічні прояви мікоплазмозу у чоловіків:
- больові відчуття в уретрі, інколи свербіж;
- незначні виділення з уретри (інколи після сечовипускання або дефекації);
- наявність скарг, котрі є характерними для простатиту;
- виражений біль при сечовипусканні;
- періодичні болі в промежині, паху, яєчках, в ділянці тазу, крижовій ділянці або навіть у ділянці стегна;
- безплідність.
Ускладнення до яких може призвести мікоплазмоз в першу чергу залежить від особливостей імунної системи людини. Виділяють наступні ускладнення:
- розвиток інфекційних захворювань сечостатевої системи людини, котрі набувають хронічного характеру;
- розвиток запальних процесів у маткових придатках, що може призвести до розвитку безпліддя;
- при виношуванні плоду може відмічатися багатоводдя, плацентарна недостатність або передчасне відшарування плаценти;
- переривання вагітності.
Показання до обстеження
- наявність нехарактерних виділень з піхви;
- при підозрі на мікоплазменну інфекцію;
- при частій зміні статевих партнерів;
- при симптомах уретриту у чоловіків;
- при симптомах вагініту у жінок;
- при плануванні вагітності (обом партнерам);
- у випадках позаматкової вагітності;
- у випадках безпліддя;
- при ВІЛ.
Профілактика
Основною мірою профілактики захворювання є регулярна перевірка та обстеження у гінеколога та уролога, саме це і є запорукою впевненості у власному здоров’ї. При наявності хоча б деяких симптомів необхідно відразу звертатися до спеціаліста.
Серед профілактичних мір задля попередження виникнення мікоплазмозу можна виділити дотримання загальних стандартних правил:
- дотримання регулярної інтимної гігієни (та її коректність);
- кожні 6 місяців проходити обстеження у гінеколога та уролога;
- мати лише захищені статеві контакти з перевіреним партнером;
- обмежити кількість статевих партнерів (особливо із груп ризику);
- своєчасне обстеження та при необхідності лікування інфекцій сечостатевої системи.
У випадку наявності характерних симптомів слід обов’язково відразу звертатися до лікаря, задля проведення обстеження та своєчасного лікування. Адже саме це може запобігти в подальшому уникнення розвитку негативних наслідків.
Матеріал для дослідження
Зішкріб епітелію урогенітального тракту (цервікального каналу, піхви, уретри), сеча (перша порція).
Правила підготовки пацієнта
Перед здачею біоматеріалу для проведення дослідження на виявлення мікоплазм за 14 днів слід припинити прийом антибактеріальних, лікарських засобів (якщо інше не призначено лікарем).
Контейнери або флакони з біоматеріалом повинні бути щільно закритими. Також не допускається торкатись внутрішніх поверхонь і кришок задля уникнення контамінації та отримання достовірних результатів.
Зішкріб епітелію слизових оболонок урогенітального тракту
За два тижні перед здачею необхідно припинити вживання антибактеріальних препаратів.
За три години перед здачею матеріалу необхідно утриматися від сечовипускання.
Протягом трьох діб перед здачею виключити статеві контакти.
У жінок урогенітальний зішкріб не беруть: під час менструації (не раніше ніж через 3 дні після її закінчення), раніше ніж через 5 днів після використання вагінальних супозиторіїв, мазей, сперміцидів, тампонів, спринцювання, проведення вагінальних досліджень.
Сеча
Для дослідження відбирають першу порцію вранішньої сечі в стерильний контейнер в кількості 15-25 мл.
Перед здачею сечі необхідно відмовитися від вживання алкоголю, смаженої, соленої, гострої або копченої їжі та такої, яка здатна забарвлювати сечу.
Жінки. Відбір сечі проводиться після ретельного туалету зовнішніх статевих органів. Перед забором матеріалу бажано закладати тампон у піхву (задля попередження контамінації сечі виділеннями з піхви). Не слід проводити відбір сечі під час менструації.
Чоловіки. Перед відбором сечі необхідно провести туалет зовнішніх статевих органів. При сечовипусканні необхідно повністю відтягнути шкірну складку та звільнити зовнішній отвір сечовивідного каналу.
