Флороценоз кандіди (Candida albicans, C.glabrata, C.krusei, C. parapsilosis+tropicalis)

На сьогодні – є найпоширенішим патогенним людським інфекційним процесом.

Відомо близько 200 видів грибів роду Candida, проте лише 15 з них здатні призводити до кандидозу.

Метод дослідження

Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)/Polymerase chain reaction (PCR).

Дослідження на Флороценоз/Кандіди дозволяє не лише визначити вміст ДНК збудників кандидозу (Candida albicans, C.glabrata, C.krusei, C. parapsilosis+tropicalis) в досліджуваному матеріалі, але й встановити їх кількість.

Метод є найбільш об’єктивним та точним серед інших досліджень, адже заснований на ампліфікації конкретної ділянки геному збудника Candida spp. з використанням специфічних праймерів.

Загальна характеристика

Різні гриби роду Candida (Candida spp.) – є представниками нормальної мікрофлори слизових оболонок організму людини. У здорових людей можуть виявлятися у ротовій порожнині та піхві (у жінок).

Причиною розвитку інфекційного процесу можуть бути різні гриби роду Candida (такі як Candida glabrata, Candida krusei, Candida tropicalis, Candida parapsilosis та ін.) Найбільш розповсюдженою причиною розвитку кандидозних інфекцій є саме Candida albicans.

За нормальних умов існує поняття «здорове носійство», тобто стан коли гриби є наявними в організмі, проте не викликають розвиток жодного інфекційного процесу. Під дією певних чинників, коли відмічається збільшення кількості дріжджових грибів, відбувається розвиток локального інфекційно-запального процесу – кандидозу (генітальний відомий під назвою «молочниця»).

В залежності від місця локалізації ураження розрізняють різні види кандидозу:

• слизових оболонок, шкіри та шкірних придатків (може набувати хронічного характеру);
• респіраторний (може вражати бронхи, трахеї, гортань або призводити до розвитку кандидозної пневмонії);
• травної системи (може бути ротоглотковий, стравохідний, гастроінтестинальний та ін.);
• сечостатевий (може провокувати виникнення пієлонефриту, циститу, баланіту та ін.);
• системний – коли відмічається ураження ЦНС, кандидемія, перитоніт, холецистит, абсцес печінки, артрит, міозит та ін.
• кандидемія – наявність дріжджових грибків у крові, може бути як без ураження внутрішніх органів, так і з їх ураженням.

Кандидоз слизових оболонок зустрічається надзвичайно часто (наприклад ураження слизових ротової порожнини або генітального тракту). Саме кандидоз ротової порожнини та урогенітального тракту має найбільше клінічне значення.

Серед факторів ризику виникнення кандидозу ротової порожнини виділяють:

• дитячий або літній вік;
• наявність імунодефіцитних станів (особливо лейкози, лімфоми та ін.);
• наявність цукрового діабету;
• ендокринологічні захворювання;
• носіння зубних протезів;
• недотримання правил гігієни ротової порожнини;
• ослаблений імунітет;
• використання інгалятора при астмі;
• використання системних глюкокортикоїдів та ін.

При потраплянні грибку в організм через ротову порожнину можуть розвиватися такі симптоми як неприємний запах з роту, поява білого нальоту на внутрішній поверхні щік, біль у животі, закреп/діарея, нудота, блювання, дискомфортні та больові відчуття при ковтанні, підвищення температури тіла, тощо.

Кандидоз ротової порожнини – надзвичайно неприємне захворювання, проте дотримуючись деяких зовсім нескладних рекомендацій можна запобігти його розвитку. До профілактичних мір відносяться:

• дотримання правил гігієни ротової порожнини (чищення зубів двічі на день, регулярне використання зубної нитки для чищення важкодоступних місць, використання ополіскувачів для ротової порожнини);
• задля своєчасного виявлення захворювання обов’язковим є регулярне відвідування стоматолога (навіть якщо людина лише користується знімним зубним протезом);
• відмова від паління та інших шкідливих звичок;
• при наявності хронічних захворювань необхідно регулярно проводити їх контроль.

Гриби роду Candida надзвичайно «полюбляють» тепле та вологе середовище. Тому ймовірність ураження збільшується влітку, при купанні у морі або інших водоймах.

Серед факторів ризику виникнення генітального кандидозу виділяють:

• основним вважається ослаблення імунітету, що і призводить до порушення нормальної мікрофлори піхви;
• застосування антибіотиків;
• реакції на штучні барвники та ароматизатори в гігієнічних засобах;
• незахищений статевий контакт з партнером хворим на кандидоз;
• хронічна перевтома;
• перенесені раніше венеричні захворювання;
• хронічні інфекції (наприклад генітальний герпес, хламідії та ін.);
• переохолодження або зміна кліматичних поясів;
• наявність супутніх захворювань (цукровий діабет, загострення алергій або інші імунодефіцитні стани);
• вагітність та ін.

Як зазначалося раніше, Candida spp. може вражати різні органи та системи організму людини. Розрізняють різні шляхи передачі даного захворювання:

• статевий;
• повітряно-крапельний (у разі інфікуванні легень);
• аліментарний (від матері до дитини під час пологів);
• контактний.

Симптоми кандидозу можуть варіювати в залежності від місця ураження та локалізації збудника.

При кандидозі ротової порожнини:

• слизові оболонки набувають червоного відтінку;
• відмічається печіння та свербіж (при активному поширенні інфекції дискомфорт переростає у біль);
• виникає характерний білий наліт з «сирною» консистенцією, при знятті якого можуть залишатися рани;
• сухість на губах/у куточках роту, можуть виникати тріщини;
• з’являються виразки та бляшки, котрі з часом зливаються та утворюють великі ділянки ураження.

При генітальному кандидозі:

• печіння та свербіж (при активному поширенні інфекції дискомфорт переростає у біль);
• світлі «сирні» виділення з піхви з характерним кислим запахом;
• неприємний «рибний» запах виділень;
• больові відчуття при сечовипусканні;
• набряклість та почервоніння зовнішніх статевих органів;
• посилення симптомів після статевого акту або навіть після прийому теплої ванни.

У жінок найпоширенішим проявом є розвиток захворювання – кандидозного вульвовагініту (молочниця). Приблизно 75% усіх жінок дітородного віку протягом життя переносять хоча б один епізод гострого кандидозу піхви та вульви. Досить часто кандидоз зустрічається у вагітних жінок, що напряму пов’язано зі зміною гормонального фону жінки у період вагітності.

Під час пологів можуть інфікуватися новонароджені діти. Захворювання може протікати у вигляді локалізованої або дисемінованої інфекції. У новонароджених дітей може розвиватися важкий перебіг захворювання (наприклад розвиток кон’юктивіту, ураження органів гортані, шкіри, легень). При ураженні органів ротової порожнини спостерігається розвиток характерних симптомів кандидозу ротової порожнини (білий наліт на різних ділянках ротової порожнини та ін.).

За відсутності лікування або несвоєчасного діагностування це може призводити до розвитку численних виразкових утворень, котрі локалізуються починаючи від ротової порожнини і до статевих органів.

За умови неефективності/відсутності терапії урогенітальний кандидоз у жінок може призводити до розвитку ускладнень:

• спостерігаються запальні процеси органів малого тазу;
• розвиток циститу (патологічний процес сечовидільної системи);
• під час вагітності кандидоз може стати причиною внутрішньоутробної загибелі плоду або спровокувати передчасні пологи;
• у післяпологовому періоді у жінки може виникнути кандидозний ендометрит.

У чоловіків кандидоз зустрічається рідше, проте може відбуватися розвиток запалення голівки крайньої плоті статевого члена (кандидозний баланопостит), уретрит. Спостерігається печіння та дискомфорт під час статевого акту, при сечовипусканні та наявність білих виділень або білуватого нальоту на голівці пеніса, свербіж, печіння та почервоніння.

Кандидоз – захворювання котре може мати або чітко виражену симптоматику або млявий, нечіткий характер. Зазвичай саме це і призводить до ускладнень, коли наприклад гостра молочниця у жінок може перейти в хронічну форму, котра характеризується постійними рецидивами і, відповідно, набагато важче піддається лікуванню. Такий стан може повторюватися від 4 і більше разів на рік, в залежності від наявності супутніх факторів (зниження імунітету, гормональні зміни в організмі, прийом лікарських засобів та ін., наявності серйозних хронічних захворювань (цукровий діабет, СНІД та ін.)).

Також слід пам’ятати, що молочниця котра не лікується може поширюватися на інші органи та системи організму (наприклад ураження органів шлунково-кишкового тракту, слизових оболонок ротової порожнини, ураження нігтів, волосся, тощо).

Профілактика

Серед профілактичних мір задля попередження виникнення кандидозу можна виділити дотримання загальних стандартних правил:

• дотримання регулярної інтимної гігієни (та її коректність);
• надавати перевагу натуральній бавовняній білизні, підібраній за розміром;
• мати лише захищені статеві контакти з перевіреним партнером;
• збалансоване раціональне харчування, обмеження вживання рафінованих продуктів та цукру;
• прийом антибактеріальних препаратів виключно за призначенням лікаря;
• уникати переохолодження організму;
• своєчасне обстеження та при необхідності лікування (обох партнерів).

У випадку наявності характерних симптомів слід обов’язково відразу звертатися до лікаря, задля проведення обстеження та своєчасного лікування.

Адже саме це в подальшому може запобігти уникнення розвитку негативних наслідків.

Показання до обстеження

• підозра на кандидоз у жінок (свербіж, печіння піхви та зовнішніх статевих органів, поява виділень, котрі за консистенцією нагадують сир);
• наявність специфічних «сирних» виділень з кислим запахом;
• у чоловіків – підозри на кандидозний баланопостит (почервоніння, печіння та набряк голівки статевого члена);
• обстеження осіб, у статевих партнерів яких є симптоми або встановлений діагноз;
• після завершення антимікотикової терпії (протигрибковими засобами) для оцінки ефективності терапії.

Матеріал для дослідження

Зішкріб епітелію урогенітального тракту, сеча (перша порція), мазки зі слизових оболонок рота та ротоглотки.

Правила підготовки пацієнта

Зішкріб епітелію слизових оболонок урогенітального тракту

За два тижні перед здачею необхідно припинити вживання антибактеріальних препаратів.

За три години перед здачею матеріалу необхідно утриматися від сечовипускання.

Протягом трьох діб перед здачею виключити статеві контакти.

Жінкам неможна здавати урогенітальний зішкріб під час менструації (не раніше ніж через 3 дні після її закінчення), раніше ніж через 5 днів після використання вагінальних супозиторіїв, мазей, сперміцидів, тампонів, спринцювання, проведення вагінальних досліджень.

Сеча

Для дослідження відбирають першу порцію вранішньої сечі в стерильний контейнер в кількості 15-25 мл.

Перед здачею сечі необхідно відмовитися від вживання алкоголю, смаженої, соленої, гострої або копченої їжі та такої, яка здатна забарвлювати сечу.

Жінки. Відбір сечі проводиться після ретельного туалету зовнішніх статевих органів. Перед забором матеріалу бажано закладати тампон у піхву (задля попередження контамінації сечі виділеннями з піхви). Не слід проводити відбір сечі під час менструації.

Чоловіки. Перед відбором сечі необхідно провести туалет зовнішніх статевих органів. При сечовипусканні необхідно повністю відтягнути шкірну складку та звільнити зовнішній отвір сечовивідного каналу.

Контейнери або флакони з сечею повинні бути щільно закритими. Також не допускається торкатись внутрішніх поверхонь і кришок задля уникнення контамінації та отримання достовірних результатів.